Від Арафата очікують «реалістичної» позиції

Напередодні зустрічі між Бараком, Арафатом та Клінтоном ізраїльський прем’єр у розмові з держсекретарем США Мадлен Олбрайт констатував, що досі на переговорах двох делегацій не досягнуто жодного прориву, і що без «відкритої та реалістичної позиції» з боку Арафата не вдасться зрушити в бік підписання мирної угоди, стверджує АП.

Попередня згода палестинського керівництва на перегляд дати проголошення своєї державності могла б бути таким першим зрушенням. Палестинці вимагають від свого лідера Арафата, щоб той привіз з Нью-Йорка гарантії про повний вивід ізраїльських військ з Самарії та Іудеї (або ж Західного берегу Йордану та сектору Газа) та твердих гарантій, що проголошення Палестинської держави за будь-яких обставин відбудеться до кінця нинішнього року. США вже давали зрозуміти, що принципово не виступають проти самої ідеї палестинської державності — але в разі одностороннього її проголошення погрожують фінансовими та іншими санкціями. Що, очевидно, не надто тішить ні Арафата, ні більш радикальних палестинських лідерів.

З приводу головної «больової точки» — питання суверенітету над Єрусалимом — пропозицій не бракує. З одного боку, існують пропозиції надати йому міжнародний статус, або ж запровадити спеціальні окремі переговори, протягом яких (5—10 років) місто б перебувало під спільною ізраїльською та палестинською адміністрацією. Обговорюються можливості збереження ізраїльського суверенітету лише над священними для іудеїв місцями в Східному Єрусалимі, населеному переважно палестинцями. Арафат спочатку вимагав тільки палестинського суверенітету над Східним Єрусалимом, потім став погоджуватися на передачу міста під міжнародний контроль. «Святе Місто могло б бути не столицею Ізраїлю або Палестини, але столицею світу», — так озвучив цю ідею спікер Законодавчої ради Палестини Ахмед Кореі. Колишньому прем’єр-міністру Ізраїлю, лауреатові Нобелівської премії миру Шимону Пересу це видається абсолютно неможливим. Ізраїль наполягає на своєму повному контролі над Святим містом — але погоджується на обмежений суверенітет палестинців над Східним Єрусалимом.

Барак переконаний, що мирна угода між Ізраїлем та Палестиною має бути підписаною протягом найближчих кількох тижнів. Представники Білого дому не підтверджують чуток щодо того, що Клінтон планує найближчим часом організувати новий близькосхідний саміт, щось на кшталт Кемп-Девіду-2, хоча принципово сама можливість цього не заперечується.

Поки що жодна з сторін не має цілковитої міжнародної підтримки. Арафат, безумовно, спирається на підтримку Лігою арабських країн, Москви, Пекіна — але Вашингтон ставиться до його позиції дуже критично. Баракові Захід симпатизує, схоже, дещо більше, ніж Арафатові — але про повну його підтримку теж не йдеться. Більш ніж піввікова історія конфлікту сприяє тому, що кожна з сторін бачить лише свою правду і лише свої вимоги вважає законними. Втім, кожна війна все одно закінчується миром.