Від Кишинева до Дубліна

Скорочення чисельності населення, в тому числі за рахунок трудової міграції — спільна проблема для багатьох пострадянських країн. Днями молдавський вчений, професор Економічної академії Костянтин Матей опублікував у газеті «Флукс» результати досліджень, де стверджує, що за роки незалежності населення Молдови скоротилося майже на чверть, що набагато більше, ніж за роки Другої світової війни, післявоєнного голоду та сталінських репресій. За його даними, безробіття вигнало з Молдови до мільйона людей. Водночас у роки Другої світової загинули 300 тисяч жителів республіки, а післявоєнний голод і репресії забрали життя ще ста тисяч, повідомляє ІТАР-ТАРС. Вчений вважає, що катастрофічні втрати населення в останнє десятиріччя викликані, передусім, найжорстокішою економічною кризою, яка призвела «до зниження народжуваності, високої смертності та виїзду молдаван за кордон».

Тим часом завідувач кафедри політології Молдавського державного університету професор Валерій МОШНЯГА сказав кореспонденту «Дня», що такі оцінки є завищеними. «За нашими даними, реальна чисельність молдаван, які виїхали на ПМП — приблизно 400—450 тисяч, — розповів професор. — Трудова міграція приносить до бюджетів молдавських сімей близько мільярда доларів, що дорівнює двом річним бюджетам Молдови. Про це свідчать і наші підрахунки, і підрахунки наших колег, які опитали понад 4,5 тисячi домогосподарок».

За словами вченого, складно встановити закономірність: хто повертається із заробленими грошима додому, а хто залишається за кордоном назавжди. «Не можна сказати, що люди старшого покоління прагнуть додому, а молодь хоче залишитися на ПМП. Тут все дуже індивідуально і впирається у те, що ми називаємо патріотизмом і любов’ю до батьківщини», — каже Валерій Мошняга.

Примітною є географія молдавської трудової міграції. «На заробітки до Росії практично не їдуть жителі столиці, здебільшого туди вирушають жителі малих міст і селяни, які повільніше залучаються до процесів трудової міграції. У Росії зарплата значно менша, ніж в Західній Європі, але до Москви добиратися набагато ближче й дешевше — за $40. Сьогодні туди їдуть переважно або дуже молоді мігранти, або немолоді, — розповідає професор. — Є ще одна особливість, можливо, притаманна й українській трудовій міграції. У Молдові практично зникла система професійно-технічної освіти. А на Заході від наших заробітчан вимагають володіння саме такими спеціальностями. Тому молдавська молодь їде до тієї ж Росії, там починає з підсобних робіт, за 6—10 місяців опановує якусь професію і потім їде за кордон, вже вміючи працювати на будівництві на рівні кваліфікованого майстра. Російський напрямок не тільки стає другорядним із фінансового погляду, а й перетворюється на полігон професійної підготовки».

Валерій Мошняга стверджує, що ще зарано говорити про формування в Західній Європі справжньої молдавської діаспори, натомість існує своєрідна «молдавська мережа». «У Римі та Салониках працюють чорні ринки робочих місць — вважаю, така сама ситуація й з українськими мігрантами. Людина виїжджає та продає своє робоче місце новоприбулим. Безумовно, існує велика імовірність, що від цього отримує «навар» певна мафія. Але хоч як би там було, заплативши близько двох тисяч євро за те, щоб потрапити на заробітки до Західної Європи, молдавани опиняються в середовищі, де вже існує ринок робочих місць», — каже Валерій Мошняга. За його словами, поки ще не можна однозначно оцінювати наслідки розширення Європейського Союзу для трудової міграції — продовжують працювати механізми й канали, налагоджені за останні щонайменше 5- 7 років. «Сьогодні існує можливість офіційного або неофіційного отримання румунського, болгарського паспорта, з яким легше потрапити до Західної Європи», — нагадує професор.

Молдавани насамперед працюють у тих самих країнах, що й українці: Італії, Португалії, Греції, Іспанії. Але є цікавий факт: Ірландія — одна з небагатьох країн, де вже сформувалася справжня молдавська діаспора. «У маленькій Ірландії з населенням менше чотирьох мільйонів, за даними місцевої влади, сьогодні живуть 10 тисяч молдаван! — каже Валерій Мошняга. — Хоч як це дивно, виявилося, що важливим каталізатором формування нашої діаспори в Ірландії стали молдавські актори, режисери, музиканти, які знайшли себе в цій країні. Вони згуртовують своїх земляків, оскільки в середовищі робітників часто трапляються конфлікти».