Від Пушкіна до Сахарова

Учора в Москві й багатьох містах Росії відбулися масові акції протесту опозиції з вимогами відставки Путіна. Що дивно, всі акції були санкціоновані владою в заявленому форматі. Наймасштабніша демонстрація за назвою Марш мільйонів-2 відбулася в російській столиці. За даними поліції Москви, чисельність Маршу мільйонів становила 18 тис. осіб. Самі ж організатори цієї акції вважають, що в ній бере участь 40 тис. осіб. На попередню велику акцію опозиції 6 травня зібралося від 15 до 20 тисяч осіб.

Марш мільйонів транслювали в прямому ефірі «Радіо Свобода», радіостанція «Эхо Москвы», телеканал «Дождь». Утім, це давалося йому непросто. Як повідомив головний редактор телеканала Михайло Зигар, об 11-й годині хакери атакували сайт телеканала. Так само DDos-атак зазнав сайт радіостанції «Эхо Москвы».

Фіналом Маршу мільйонів-2 став мітинг на площі Сахарова. До місця мітингу учасники пройшли з площі Пушкіна колонами. Примітно, що на чолі колони рухався рух «Солідарность», за яким ішли націоналісти з імперськими прапорами. Далі в колоні праворуч ішли праві, ліворуч — ліві, а в центрі — «Яблоко».

При цьому в лавах «Солидарности» скандували: «Росія буде вільною!». Ліві йшли з гаслами «Вся влада народові!», «Геть поліцейську державу». Націоналісти скандували гасло: «Російський порядок для російських людей!» і «Слава Росії!».

Слід зазначити, що марш відбувся попри те, що напередодні було зроблено обшуки у лідерів опозиції. Багато з них на момент акції перебувало в Слідчому комітеті. Олексія Навального, Іллю Яшина, Анастасію Удальцову і телеведучу Ксенію Собчак викликали, мабуть, спеціально в цей час на допит у справі про заворушення на Болотній площі.

Депутат Держдуми Ілля Пономарьов в інтерв’ю «Радіо Свобода» сказав, що відсутність організаторів зіграла навіть мобілізуючу роль.

Примітно, що Борисові Нємцову прямо на мітингу вручили повістку з вимогою з’явитися на допит до Слідчого комітету у справі про заворушення на Болотній площі 6 травня. Звертаючись до тих, хто прийшов на мітинг, він сказав: «Ми виходимо на вулицю як вільні люди. Ми — мирні люди, нас хотіли залякати, щоб ви не прийшли, але ми круті, нас не залякати». У своєму короткому виступі політик зазначив, що в опозиції є конструктивні пропозиції до влади: звільнити країну від узурпатора, який порушує конституцію, та посилити роль парламенту, а також скасувати цензуру Путіна.

Тим часом публіцист Дмитро Биков був ще лаконічнішим: «Настав час виважених дій. Наш позитив полягає в тому, якщо на дорозі лежить дохлятина, її треба прибрати. Нас лякають обшуками. Під час обшуків ми знаходимо громадян, а вони — свій кінець».

Разом із тим, під час учорашнього маршу в Кремлі відбувалося вручення державних премій. На церемонії президент Путін заявив про потребу еволюційного шляху розвитку російської держави, неприпустимість соціальних та економічних потрясінь, а також про важливість компромісів у дискусіях щодо майбутнього країни. Прекрасні слова, але лише чомусь вони не співвідносяться з діями російської влади, яка не бажає слухати опозицію.

Журналіст Віктор Шендерович вважає, що шанс опозиції, як і раніше, полягає в масовому, мирному, скоординованому, безперервному громадянському тискові на владу. «Тотальний відеоконтроль за тим, що відбувається сьогодні на московських бульварах і проспектах. Організація референдуму, зміцнення демократичного плацдарму, солідарність із політв’язнями, просвітницька робота... Розширення, а не загострення соціальної бази протесту», — зазначив він у своєму блозі.

«День» попрохав оглядача «Коммерсантъ FM» Костянтина ЄГГЕРТА прокоментувати значення Маршу мільйонів-2:

— Я сказав би, що важливішим, аніж Марш мільйонів, були вчорашні обшуки й виклики на допит ініціаторів попереднього маршу, який відбувся 6 травня. Таким чином, влада, власне, піднесла престиж опозиції, продемонструвавши, що ці люди за політичною вагою дійсно значні. Якщо на них витрачають стільки часу, сил і коштів. Що ж до сьогоднішнього дня, то все залежатиме від остаточної кількості тих, хто прийшов на мітинг, і від того, чи добре він пройде.

Сам факт того, що марш відбувся, є свідченням того, що протестні настрої нікуди не діваються. Мабуть, їхні учасники шукатимуть нових форм для свого вираження, в тому числі участі у виборах регіонального рівня. З одного боку, форма мітингу встановлена як форма протесту, але з іншого — вона нікуди не веде. Тому, вочевидь, опозиція шукатиме якихось нових форм легальної та мирної політичної боротьби.

Спробу об’єднання різних політичних сил у боротьбі проти режиму Путіна було зроблено напередодні маршу. Було ухвалено таку угоду, яка влаштовувала всіх учасників маршу. Цього слід було чекати, бо, з одного боку, необхідно забезпечити максимальну кількість учасників, а з іншого — досягнути їх різноманітності, починаючи з лібералів до правих та лівих з різними платформами і різним фокусом політичних інтересів. Очевидно, що, з одного боку, в таборі опозиції зберігатиметься різноманітність, а з іншого — вона дедалі більше просуватиметься до вироблення певної єдиної платформи вимог до влади, які будуть постійним елементом усіх акцій протесту.

Сьогодні у влади, яка дозволила акцію в грудні, немає причин не дозволяти акцій. Але, напевно, влада хоче зробити протестну активність максимально обмеженою і зробити будь-які відхилення від дуже чітко прописаного сценарію караними. Принаймні, ПОКИ ЩО російська влада не йде шляхом Лукашенка, який забороняє будь-які акції протесту. Очевидно, розуміючи, що якусь межу в рівні незадоволення владою в суспільстві перейдено і заганяти людей у глухий кут навряд чи хтось буде. Гадаю, влада йтиме шляхом максимального використання чинного законодавства для обмеження такого роду активності, але тотальної заборони ми поки що не спостерігатимемо.