Він прагнув «розчаклувати» Росію

Ця людина добре знайома читачам «Дня». Російський учений, доктор історичних наук, професор, багаторічний ректор Московського державного історико-архівного інституту, політик, народний депутат СРСР (1989—1991), один із фундаторів і співголова руху «Демократична Росія» (за перебудовчих часів), Юрій Миколайович Афанасьєв не раз давав розгорнуті інтерв’ю нашій газеті; в січні 2012 року в редакції «Дня» був проведений круглий стіл за його участю на тему «Україна та Росія — 20 років без імперії: історичні уроки», багато принципових тез якого неспростовно (а нерідко — й жахливо) підтвердило саме життя.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

І ось надійшла сумна звістка: Юрій Афанасьєв, науковець, політик, який довгі роки втілював для багатьох інтелектуально вільну Росію, попри те, що офіційно пішов із політики ще в червні 1993 року, помер у Москві на 81-му році життя. Ця втрата ще раз демонструє нам, як трагічно рідшають (і то на тлі великодержавної істерії) лави правдивих російських демократів, тих, хто щиро прагнув «розчаклувати» Росію (слова Афанасьєва) від тоталітарно-імперського чаду, котрий буквально душить цю величезну країну. Афанасьєв займався цим «розчаклуванням» багато десятків років — ще від I з’їзду народних депутатів СРСР 1989 р. (сказане їм тоді про «агресивно-слухняну більшість» почули мільйони людей) й до кінця життя. Його відхід (так само, як і смерть Валерії Новодворської, вбивство Бориса Немцова) породжує величезну, гостру, тривогу за майбутнє демократичної думки (тепер уже знову, очевидно, дисидентської, як у сумнозвісні часи) в Росії, яка швидко тоталіризується.

Кращий спосіб віддати шану Юрієві Миколайовичу Афанасьєву — це пам’ятати й розвивати дорогі для нього думки, які він висловлював у десятках книжок, у багатьох ЗМІ, зокрема й на шпальтах «Дня». Наведемо деякі з них. 1. «Якщо спробувати виокремити першооснову головних подій останніх 20 років у Росії, визначити, що є їхнім системоутворюючим початком, то я говорив би, передусім, про тотальне усунення більшості населення Росії від вільного доступу на засадах конкуренції до основних ресурсів країни» (це було сказано у січні 2012 року; чи не в тому — поряд з телезомбуванням — криється причина отих 86 % рейтингу Путіна?). 2. «Під таку конструкцію підганявся у 90-ті роки і політичний простір Росії: з нього усувалось населення. Паралельно «вичищалися» незручні партії, а штучно «вирощувались» зручні». 3. «Отже, поступово склався негласний, неопублікований консенсус: для когось — безмежно великий доступ до ресурсів Росії, комусь — доступ такою мірою, щоб «можна було жити», а основній масі народу — лише настільки, щоб виживати, і не більше».

Цей аналіз, зроблений Юрієм Афанасьєвим понад три з половиною роки тому в редакції «Дня», цінний тим, що показує, як путінський режим спромігся здобути абсолютну владу над Росією. Таку, що міг дозволити собі агресію проти України, — і суспільство «з’їло» це. Ми вдячні Юрієві Миколайовичу, щирому другові нашої країни, за глибокі дослідження радянської тоталітарної системи, за захист базових демократичних цінностей у дуже важких умовах. І хотілося б вірити, що смерть цієї чудової людини не викличе забуття її воістину актуальних ідей.

«ЮРІЙ АФАНАСЬЄВ ДАВАВ НАДЗВИЧАЙНО ТОЧНІ ТА ВИВАЖЕНІ АНАЛІЗИ»

Леонід КРАВЧУК, перший президент України:

— Під час розпаду Радянського Союзу, коли вирішувалися питання незалежності України та Росії у Біловезькій пущі, Верховній Раді і на з’їзді народних депутатів СРСР, Юрій Афанасьєв давав надзвичайно точний і виважений аналіз, який спирався і на далеку історію, і на сьогодення.

Я із задоволенням читав його історичні екскурси, глибокі дослідження про те, що сталося. Не тільки Росія, але й Україна та народи інших країн втратили дуже глибокого аналітика, об’єктивного історика, який мав сучасне мислення. Юрій Афанасьєв умів прикласти минуле і далеке до сучасного і на основі цього зіставлення зрозуміти всю проблему глобального розвитку світу.

«ОДНА З НАЙСВІТЛІШИХ ПОСТАТЕЙ РОСІЇ»

Юрій ЩЕРБАК, письменник, публіцист, дипломат:

— Юрій Афанасьєв був справжнім патріотом, який розумів кардинальні інтереси як Росії, так і російського народу. Вони полягали в глибинних перетвореннях «імперії зла» на демократичну європейську країну. Він був послідовний у своїй ідеї очищення Росії від шовіністичної, імперської бундючності, від тих нашарувань, які викривили душу народу. Я ніколи не забуду нашу з ним зустріч в редакції «Дня». Юрій Афанасьєв з абсолютною чіткістю виклав своє кредо. Виявилося, що він не відійшов від тих демократичних ідеалів, які він сповідував у 1989—1991-му рр. Можливо, він був дещо обережнішим, але залишався тим самим Юрієм Афанасьєвим, який казав правду. З вершини своїх пізнань історії, соціології, економіки, він говорив, можливо, і не популярні серед сьогоднішнього російського суспільства речі, але дуже важливі, що будуть затребувані у майбутньому. Такі люди, як Юрій Афанасьєв не зникають. Він як вічна зоря світиться на небосхилі російської філософії та історії. Вічна йому пам’ять!

Підготував Ігор САМОКИШ, «День»