«Вісімка»: виконати обіцянку, дану бідним країнам

Коли члени «вісімки» зберуться сьогодні в Санкт-Петербурзі на щорічний саміт провідних світових держав, країни, що розвиваються, з цікавістю і великою надією стежитимуть за перебігом цієї зустрічі.

До честі лідерів країн «вісімки», на своїй останній зустрічі в Шотландії вони взяли на себе розв’язання проблеми крайньої злиденності в Африці, Азії і в країнах інших регіонів, що розвиваються. Вони прийняли рішення списати непогашені позики країн з високою заборгованістю і низьким рівнем прибутку, а також пообіцяли виділити до 2010 року додатково 50 млрд. доларів США в рамках допомоги з метою розвитку, з урахуванням подвоєння обсягу допомоги африканським країнам. Можливо, найбільш важливим стало те, що керівники «вісімки» обіцяли вести торговельні переговори на глобальному рівні з урахуванням інтересів бідних країн, зменшити сільськогосподарські субсидії, що порушують безперешкодну торгівлю, і зняти бар’єри на шляху імпорту товарів із найменш розвинених країн.

Проте, через рік, небагато хто з бідних країн зміг відчути реальні наслідки цих обіцянок. Внаслідок ініціативи щодо списання боргів економіки країн, що розвиваються, змогли позбутися заборгованості в десятки мільярдів доларів. Однак велика частина боргів була списана з рахунків кількох країн. Списаний борг Іраку дорівнює 14 млрд. доларів США, при цьому загальна сума боргів, списаних 2005 року, становила 23 млрд. доларів.

Списання боргів розглядається багатьма країнами-кредиторами як одна з форм допомоги з метою розвитку, і це дійсно так. Проте списання боргу не має такого значення для розвитку країн, як нові ресурси. Реальне збільшення допомоги займає багато часу, оскільки процедура її надання може тривати більше року. Тим часом, зліт цін на енергоносії вимагає від найбідніших країн-імпортерів нафти набагато більше витрат, ніж економічна допомога, яку вони отримують.

За даними ОЕСР, обсяг офіційної допомоги з метою розвитку збільшився з 52 млрд. доларів 2001 р. до 106 млрд. доларів 2005 р. У цифрах це виглядає як подвоєння допомоги всього за чотирирічний термін. Але якщо зробити поправку на інфляцію і зниження вартості долара — валюти, в якій здійснюється циркуляція офіційної допомоги, реальне збільшення економічної допомоги за останні чотири роки становить приблизно одну третину. Велика частина збільшення 2005 року припадає на одноразове списання боргів, яке навряд чи повториться.

Найбільшим розчаруванням останнього року стала нездатність досягнути згоди в тривалому Дохинському раунді торговельних переговорів. Дуже багато країн, що розвиваються, все ще перебувають «за бортом» і спостерігають за провідними економіками світу, процвітаючими на тлі глобалізації, яка ще не стала по- справжньому глобальною. Для цього нам сьогодні потрібно лідерство «великої вісімки». Допомога буде більш ефективною, якщо вона використовуватиметься в більш сприятливих для країн з низькими прибутками умовах торгівлі.

Гроші — не все і навіть не головне: необхідно зосередитися на кінцевому результаті зусиль з надання допомоги.

Фінансова допомога може принести реальну користь громадянам тих країн, де функціонують легітимні громадянські і соціальні інститути. Тільки з ефективним управлінням і здоровою економічною політикою, яка підтримує справедливе зростання прибутків, зовнішня допомога може привести до стійких змін.

При правильному використанні допомога стимулює економічний розвиток. Але ми повинні бути обережними, оцінюючи досягнення. Зростання прибутку, що вимірюється тільки сукупним ВВП, не завжди означає скорочення бідності. Як і автоматично не спричиняє зміни в природі людського розвитку, що означають свободу від пригноблення, свободу від невігластва, свободу від насильства.

За часів холодної війни геополітичні і військові інтереси визначали пріоритети зарубіжної допомоги, які досі зберігаються у взаємовідносинах деяких донорів і одержувачів допомоги. Допомога працює найкращим чином тоді, коли націям, що розвиваються, надається можливість вибрати свій власний курс з урахуванням уважно розглянутих порад широкого кола партнерів, при цьому не тільки з розвинених індустріальних держав «вісімки», але і країн-сусідів, і інших країн, що розвиваються.

У понеділок лідери «вісімки» зустрінуться зі своїми колегами з Китаю, Бразилії, Індії, Мексики і Південної Африки. Треба підтримувати ініціативи в цій сфері, а такі зустрічі з провідними країнами світу, що розвиваються на глобальному рівні, мають отримати статус постійних.

Зустріч у Гленіглсі завершилася амбіційними обіцянками — обіцянками, які треба виконати в Санкт-Петербурзі. Якщо в таких самітів має бути результат, хай це будуть конкретні кроки щодо поліпшення життя бідних у всьому світі і внесок в досягнення ефективної багатосторонньої співпраці.

Кемаль ДЕРВІШ — адміністратор Програми розвитку ООН