Війна та мир на виборах

У неділю, 22 грудня, в Хорватії відбулися президентські вибори. У другий тур, згідно з попередніми результатами, вийшли колишній прем’єр-міністр, соціал-демократ Зоран Міланович та нинішній президент Колінда Грабар-Кітарович, кандидат від правоцентристської правлячої партії HDZ (Хорватський демократичний союз).

Після опрацювання даних із 99,98% виборчих дільниць стало відомо, що лідером став Зоран Міланович, який набрав 29,55% (562 779 голосів). На другому місті опинилася Колінда Грабар-Кітарович, за яку проголосувало 26,65%, або 507 626 виборців. Популярний автор та виконавець патріотичних пісень Мирослав Шкоро став третім із 24,45%, або 465 703 голосів.

Всього на посаду президента претендували 11 кандидатів. Крім трьох лідерів перегонів, це:

•  депутат Європарламенту і колишній суддя Міслав Колакушич (набрав 5,87%);

•  режисер антикорупційних документальних фільмів Даріо Юрічан (протягом усієї кампанії грав роль «троля», зокрема, змінював ім’я на Мілана Бандича — так звуть мера Загреба), набрав 4,61%;

•  лідер партії «СТАРТ» — Партія антикорупції, розвитку і транспарентності» Далія Орешкович (2,89%);

•  депутат парламенту Іван Пернар, єдиний відверто проросійський хорватський політик (2,31%);

•  представник «Робочого фронту» Катаріна Пеович (1,12%);

•  економіст Деян Ковач (0,95%);

•  представник Демократичного альянсу за національне оновлення (DESNO) Анто Джапіч (0,21%);

•  лідер партії HSSCKS Недєлько Бабіч (0,15%). До речі, повна назва HSSCKS — Hrvatska stranka svih cakavaca, kajkavaca i stokavaca, приблизний переклад — «Партія всіх говірок».

Загалом у голосуванні взяло участь 51,20% виборців із 3 млн 854 тис. 747 громадян, які мають право голосу і проживають як у Хорватії, так і поза її межами.

Для перемоги уже з першої спроби кандидату слід було отримати більшість голосів виборців, які візьмуть участь у голосуванні, тобто 50%+1 голос. Втім, цього не відбулося, і тепер два кандидати, які здобули найкращій результат, будуть змагатися в другому турі, який відбудеться вже наступного року — 5 січня.

Цікавий розподіл голосів, відданих за кандидатів по регіонах.

Переможець першого туру президентських виборів Зоран Міланович набрав найбільше голосів у Загребі та семи інших жупаніях (областях), Колінда Грабар-Кітарович — у восьми, Мирослав Шкоро — у п’яти.

Якщо проаналізувати, які регіони голосували за лівоцентриста Мілановича та правоцентристку Грабар-Кітарович чи за правоконсерватора Шкоро, то вийде дуже цікава картина. Виявиться, насамперед, що мешканці областей, які в 1990-х були охоплені війною, віддали свої голоси за правих політиків.

Зокрема, Колінда Грабар-Кітарович набрала найбільшу кількість голосів у районі Дубровника, Карловаца, Задара, Шибеника, Кніна, а також на закордонних дільницях в Боснії і Герцеговині. Шкоро переміг у Славонії, Бараньї та Сремі, в тому числі у Вуковарі.

Кандидат від лівоцентристів Міланович став переможцем у першому турі в Загребі й західних регіонах країни, які межують з Угорщиною та Словенією. Зокрема, в Істрії, де в 1990-х панували мир та спокій, соціал-демократ взагалі здобув понад 51% голосів. Переміг Міланович за результатами голосування власників хорватських паспортів, які мешкають у Сербії.

Цей розподіл не є випадковим, і він не виник зараз. Такою є політична реальність Хорватії увесь повоєнний час. Змагання тих, хто не хоче згадувати про війну або має до подій того часу, скажімо так, дуже багато зауважень, і тих, хто вважає боротьбу за незалежність фундаментом сучасної Хорватської держави й пишається перемогою, — визначають увесь суспільно-політичний дискурс країни в останні два з половиною десятиліття.

Навіть, здавалося б, несистемний кандидат, співак Мирослав Шкоро, є «пазлом» саме цієї політичної картинки. У 1990-х він був частиною команди, яка виборювала незалежність Хорватської держави. Зокрема, в 1995 — 1997 рр. він обіймав посаду генерального консула Хорватії в Угорщині, що було б неможливим без його тісних контактів із керівництвом країни, а його творчість має виразну (навіть радикально чи право) патріотичну орієнтацію.

Є два яскравих приклади.

Пісня Шкоро «Мата» про знищення 1945 року югославською армією Тіто тисяч полонених беззбройних солдатів NDH, «Незалежної держави Хорватія», союзника Німеччини (подія, відома в Хорватії як «Хресний шлях»), стала культовою на початку 1990-х.

На початку 2000-х років разом з відомим хорватським співаком-патріотом Марком Перковичем-Томпсоном Мирослав Шкоро записав пісні «Скажи, брате мій» і «Судять мене» на підтримку оголошеного тоді в міжнародний розшук командувача операцією «Буря» генерала Анте Готовіни. (Через десять років після цього Готовіну повністю виправдав Гаазький трибунал.)

 Доволі складно, знаючи ці подробиці, віднести Мирослава Шкоро до представників розважальної індустрії. І схоже на те, що саме політичний бекграунд співака, а не його суто творчий доробок, врешті-решт і забезпечив йому третє місце.

З огляду на це показовим є результат антикорупційного активіста й автора фільмів-розслідувань Даріо Юрічана, який протягом усієї кампанії відверто «тролив» і кандидатів, і виборців, вимагаючи «узаконити корупцію». Він набрав менше ніж 5%, і ця цифра дає приблизне уявлення про кількість громадян Хорватії, які готові голосувати «по приколу» або на знак протесту проти чинної політичної еліти.

Отже, тепер у другому турі 5 січня хорвати обиратимуть із двох «старих» політиків, один з яких є представником «партії примирення», а другий, точніше друга — буде ставлеником патріотичних сил.

«Нехай переможе кращий. А це я», — заявив Зоран Міланович, звертаючись до прихильників у своєму штабі.

«Це була битва «Десять на один», я мала сильного суперника у своєму політичному спектрі, на відміну від пана Мілановича. Але зараз усі ми повинні зібратися разом і йти до перемоги», — наголосила у своєму виступі після оголошення попередніх результатів голосування Колінда Грабар-Кітарович.

Теоретично більше шансів на перемогу у чинної глави держави, якщо її підтримають виборці Мирослава Шкоро. Але прогноз результатів виборів у демократичних країнах завжди є досить умовним та приблизним.