Військова міць — ще не все
На думку американського професора, військова міць зробила США провідною державою світу. Однак військова сила залежить від багатьох чинників. Збройні сили США мають найсучасніші зразки озброєння — приблизно така ж ситуація склалася у ХIХ столітті, коли європейські держави підтримували своє світове лідерство за рахунок парових суден і кулеметів, недоступних більшості країн світу. Нині військові витрати США становлять приблизно 40—45% військових бюджетів усіх країн світу.
Проте, історія свідчить, що найбільша технічна і військова перевага недовговічна. Наприклад, у 1945 році США володіли монополією на ядерну зброю і зберігали технології її створення у найсуворішій таємниці. Однак це не завадило іншим країнам світу в короткі терміни обзавестися своїми атомними бомбами. Крім того, обсяги витрат на оборону передусім залежать від стану економіки країни. Лише рекордне економічне зростання 90-х років дозволяє нині США витрачати такі величезні кошти на військові потреби. Таким чином, на думку Фергюссона, військова сила є похідною економічної та політичної складової.
Потужна економіка аж ніяк не завжди гарантує могутність країни. Обсяг ВВП не перетворюється автоматично на політичну та військову міць. Наприклад, за обсягом ВВП США перевершили Великобританію у 1870-і роки. Однак аж до кінця першої світової війни США не сприймали як одну зі світових супердержав. З іншого боку, неможливо виключати роль випадку. До 1914 року Російська імперія мала стабільний політичний режим і найшвидше зростаючу економіку в Європі. Однак це не завадило її колапсу в 1917 році.
Культурна експансія, яку чи по волi чи по неволi проводять США, відіграє невелику роль у цих процесах. Зокрема, американська поп-культура, що нині домінує у світі, аж ніяк не допомагає зростанню сили Сполучених Штатів. Ісламські терористи та антиглобалісти можуть пити «Кока-колу», їсти гамбургери, слухати пісні Брітні Спірс, дивитися голлівудські фільми, носити американські кросівки та їздити американськими автомобілями. Однак це не заважає їм ненавидіти США, організовувати теракти та демонстрації протесту. Аналогічна ситуація спостерігалася і в ХIХ столітті, коли Велика Британія проводила безпрецедентну культурну експансію. Англійську культуру, мову, релігію сприйняла значна частина населення британських колоній, що не завадило індусам, азіатам та африканцям ненавидіти Велику Британію і, врешті, здобути незалежність від неї.
Становище держави на міжнародній арені прямо не залежить від наявних ресурсів, зокрема, гігантські запаси нафти аж ніяк не означають, буцімто країни, які володіють ними, набули якоїсь особливої ваги у світовій політиці. Наприклад, Японія не має нафти, що не заважає їй бути однією з наймогутніших, у політичному та економічному плані, держав світу. Щоб домагатися успіху на міжнародній арені, держава повинна мати легітимність в очах своїх громадян і довіру інших держав. На думку Фергюссона, лише наявність двох цих складових — легітимність і довіра — дозволяє державі стати сильною. «Віра не може рухати гори. Але віра може рухати людей», — резюмує американський професор.
