Візові цвяхи в труну Співдружності
Росія оголосила про свій вихід за три місяці з Бішкекської угоди про безвізове пересування громадян в межах СНД. Це повідомлення чомусь викликало не надто позитивну реакцію якщо не всіх, то, принаймні, більшості лідерів країн-учасниць Співдружності — але жоден з них насправді, здається, не здивувався. Втім, навряд чи варто було б це вважати сенсаційною новиною. Просто все поступово починає ставати на свої місця.
Про те, що Росія негайно запровадить візи для всіх інших країн Співдружності не йдеться, і це, можливо, було б навіть смішно. Хоча це вже зробив Туркменбаші, хоча його приклад повторили, поки що у відносинах в своїй групі країн, керівники Узбекистану, Таджикистану, Казахстану — і таким чином, йдеться вже про тенденцію. Тенденцію, яка якнайкраще промовляє, що Співдружність Незалежних Держав — у тій своїй якості, яку їй програмували в Москві та деяких інших столицях — не відбулася. Вона не стала правонаступницею СРСР, не зберегла однозначного повного диктату Москви на пострадянській території (хіба що за вийнятком Прибалтики) у політичній, військовій та фінансовій сферах, вона не гарантувала Росії довгого збереження існуючого економічного диктату. Словом, створення єдиного простору, який би згодом призвів до формування або єдиної держави або чогось на кшталт конфедерації, не сталося. І тоді виявилося, що Росія насправді не зацікавлена в ефемерній Співдружності, яка обіцяє з часом стати ще більш ефемерною, ніж Британська співдружність націй, створена з колишніх колоній Британської корони, та метрополії. Росія має свої власні інтереси, вона їх захищає доступними методами — в тому числі, й можливим візовим режимом. Все інше — то вже історія та лірика. І консультуватися метрополія з колишніми колоніями з приводу своїх рішень не буде ніколи, навіть з тими, хто сьогодні прагне виглядати її апологетом — наприклад, Лукашенко. Московські спостерігачі припускають, що Москва відтепер просто шантажуватиме найбільш непокірливі республіки, погрожуючи візами їхнім громадянам.
В пострадянських умовах, як здається, вірно оцінив ситуацію Леонід Кучма, знищення безвізового режиму тягне за собою неможливість створення зони вільної торгівлі. Колишній СРСР — це не Північна Америка, де Мексика має з США і жорсткий візовий режим, і режим вільної торгівлі одночасно. Тут же просто не буде ні вільної торгівлі, ні вільного пересування людей та капіталів — доки при владі і в Кремлі, і за російськими кордонами залишаться глибоко радянські (але в жодному разі — не комуністичні) за своїм духом лідери.
Можливо, Україна поступила справді мудро, не підписуючи свого часу Бішкекської угоди, і домовляючися з кожною з країн СНД окремо. Можливо, ми тепер матимемо всі підстави сказати, що чергового, і далеко не останнього за вбивчою силою цвяха в домовину СНД забила зовсім не Україна. А навпаки — Росія, яка завжди говорила про дружбу, партнерство, рівні права, інтеграцію. А тепер — про тероризм, який дійсно має місце. Завдяки мудрій політиці Москви останніх років.
А новим поколінням жителів пострадянських республік, очевидно, буде абсолютно все одно — чи мала коли-небудь ця дивна Співдружність бодай якісь перспективи.
