Візит в Україну: Путін проявляє обережність
Через два роки після помаранчевої революції візит російського президента в Київ проходить в ситуації, сприятливішій для відносин між двома країнами.
Через два роки після прозахідної помаранчевої революції в Україні, що свідчила про гірку для Росії невдачу, Володимир Путін знову відвідує Київ у набагато сприятливішій для російських інтересів обстановці. Колишній ставленик Кремля Віктор Янукович, що втілює реванш старого режиму й ратує за перегляд української зовнішньої політики на користь великого східного союзника, знову став прем’єр-міністром. За умовами історичної угоди зі своїм заклятим ворогом — ліберальним і прозахідним президентом Віктором Ющенко, чий вплив значно послабшав, Янукович отримав розширені повноваження, які він використовує для ослаблення влади глави держави. Виступаючи за проведення референдуму про вступ в НАТО, Янукович підриває шанси України на участь у програмі Північноатлантичного альянсу ПДЧ, яка повинна була початися в листопаді цього року.
Під його диктування парламент відправив у відставку міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, що став символом євроатлантичного вибору України. Президент наклав вето на це рішення, але Тарасюк фактично паралізований у своїх діях — його регулярно не пускають на засідання Кабінету Міністрів депутати, що фактично перегороджують йому прохід до дверей зали ради міністрів, як це в черговий раз трапилося позавчора. Скільки приємних новин для Путіна, приниженого 2004 року жалюгідним відходом його кандидата під гикання тріумфуючого натовпу українських революціонерів.
ЗГОДА ЩОДО ГАЗОВОГО ПИТАННЯ
У цьому значенні візит у Київ, що розпочався 22 грудня, буде легшим, ніж той, який він вимушений був здійснити в березні 2005 року, відразу після перемоги Ющенка, що став у той час героєм української демократії. Стосовно цього візиту Кремль висловлюється досить обережно. Ні слова про надання допомоги Януковичу й повторення помилок 2004 року. Тоді, між двома турами президентських виборів, Володимир Путін звеличував на київському телебаченні достоїнства «свого кандидата». Контрпродуктивне втручання. «Путін докладе всіх зусиль, щоб ці неприємні епізоди забулися, спробує переконати всіх, що він не Баба Яга», — вважає аналітик російського Інституту стратегічних досліджень Михайло Дерягін. Путін може підняти питання щодо визнання російської мови другою державною, щодо розширення російських інвестицій і послабити напругу щодо проблем газу, поставки якого були припинені в Україну на початку 2006 року.
Початок примирення в цьому питанні був покладений досягненням угоди про ціну за один кубометр газу, який продається в Україну, що склала $130, хоч спочатку заявлена ціна — $250. Росія та Україна змогли також домовитися про дислокацію російського флоту в Севастополі до 2017 року.
У Росії є серйозні підстави для такої обережності. По-перше, результат політичної боротьби непередбачуваний. «Дуже шкода, що президент Путін не включив у програму свого візиту зустріч з опозицією, — зазначив в інтерв’ю Figaro однин із радників колишньої пасіонарії помаранчевої революції Юлій Тимошенко, підкресливши, — нинішній уряд тимчасовий, він довго не протримається». Російська обережність пояснюється також «геополітичною спадщиною» помаранчевої революції, що відхилилася від свого курсу». Як відмічає історик Роман Офіцінський на сторінках інтернет-журналу «Українська правда», незважаючи на всі прагнення знайти баланс між Сходом і Заходом, Україна продовжує тримати курс на Захід. «Це ціннісний вибір», який не вдасться похитнути прем’єр-міністру Януковичу, відмічає Офіцинський. Янукович, незважаючи на всі тактичні відхилення, залишається прихильником вступу до НАТО, про що він згадав у ході свого недавнього візиту у Вашингтон. «Росіяни відтепер знають, що Україна не є їхнім надійним партнером», — заявив депутат Андрій Шкіль.
Знак часу: за кілька днів до приїзду Путіна український парламент на вимогу Президента Ющенка ухвалив постанову, що вимагає визнати Голодомор 1932 — 1933 років «геноцидом українського народу». Російські націоналістичні кола, вельми впливові в Кремлі, лютують. Що скаже Путін?
