Внутрішній вимір євроінтеграції

Останнім часом з боку європейських політиків та дипломатів звучать занепокоєння відсутністю сигналів, які б свідчили про наближення України до Європи. З іншого боку, представники української влади та деякі політики висловлюють невдоволення ще не створеною поглибленою і всеохопною Зоною вільної торгівлі (ЗВТ+) між ЄС та Україною. Що думають із цього приводу в українському зовнішньополітичному відомстві? Чим ЗВТ+ вигідніша для України у порівнянні зі стандартною ЗВТ, що її ЄС підписує з багатьма країнами світу? Про це — в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» заступника міністра закордонних справ України Павла КЛІМКІНА, який на Михайлівській відповідає за європейський напрямок.

— Павле Анатолійовичу, я знаю, що ви брали участь у 47-ій Мюнхенській міжнародній конференції з безпеки, на якій обговорювалися події в Тунісі та Єгипті. На вашу думку, які б висновки мала зробити Україна після названих вище подій, дискусій у Мюнхені, щоб проводити успішну зовнішню і внутрішню політику?

— Головний висновок з Мюнхена полягає в тому, що осмислення цих процесів продовжується. Мюнхенська конференція претендує на те, щоб вважатися своєрідним Давосом, сфокусованим на безпекові питання. Незважаючи на те, що цього разу Мюнхенська конференція містила в собі багато дуже цікавих тем, все одно дискусії були затьмарені і в позитивному, і в негативному сенсі цим комплексом подій, які відбуваються зараз у деяких країнах арабського світу. Єдиних висновків з цього питання не було. Є різні бачення, різні сценарії — і, напевне, Мюнхенська конференція існує для того, щоб над ними поміркувати.

Другий момент полягає в тому, що багато експертів та аналітиків вважають, що фінансова криза до цього часу призвела в основному до зміни фінансової архітектури, до різноманітних нових моделей і механізмів. Але, насамперед, економічних і фінансових. Хоча це опосередкований вплив, але наразі починають аналізувати зміни в політичному контексті. І це новий момент.

— А що ви скажете про такий феномен стабільності — 30 років одноосібного правління в Єгипті і 24 роки в Тунісі, — які завершилися революціями? Чи немає тут уроків для нашої влади, яка постійно говорить про стабільність?

— Я не бачу тут паралелей. Більшість експертів, з якими я розмовляв, поки що схильні вважати, що це субрегіональне явище, яке, значною мірою, має у своїй основі саме регіональні передумови.

— Тепер поговоримо про європейські справи, за які ви відповідаєте в МЗС. Деякі поважні посли провідних країн ЄС кажуть, що Європа не відвертається від Януковича, але хоче бачити більше сигналів, що Україна рухається в бік Європи. Як ви можете це прокоментувати?

— У мене немає враження, що країнам-членам ЄС і Європейському Союзу загалом потрібно більше сигналів. На мою думку, Євросоюзу потрібне чітке бачення реформ в Україні, а також розуміння, що є відданість реформам, тобто політична воля для їхньої реалізації. І саме це є ключовою передумовою для розвитку відносин Україна — ЄС. Якщо ми візьмемо майбутню угоду про асоціацію і все коло реформ, які пов’язані з функціонуванням майбутньої зони вільної торгівлі; якщо ми візьмемо рух до безвізового режиму, який ѓрунтується на виконанні критеріїв, закладених в План дій Україна — ЄС; якщо ми візьмемо секторальну інтеграцію; якщо ми візьмемо набуття Україною членства з 1 лютого цього року в Енергетичному співтоваристві — це послідовні та системні внутрішні реформи. І в цьому плані євроінтеграція не є суто зовнішньополітичним виміром, а насамперед напрямком для внутрішніх реформ.

— Продовжуючи цю тему, хотілося б почути вашу думку, з одного боку, щодо пропозиції прем’єр-міністра Миколи Азарова — що угоду про ЗВТ треба підписувати поетапно, а з іншого — щодо заяви колишнього президента Леоніда Кучми, який сказав: «Нам така вільна торгівля не потрібна, коли ми будемо роздягнені повністю. Сюди (в Україну) йтиме все і вся, а там (у ЄС) ринок для нашої продукції закритий».

— Тут дуже важливо розуміти, що майбутня зона вільної торгівлі, до якої ми прагнемо, не буде статичною. Тобто це не будуть домовленості, яких досягнуто один раз і потім вони не можуть переглядатися. Навпаки, це буде динамічна ЗВТ. Зараз у рамках угоди про партнерство і співробітництво ми маємо Раду з питань співробітництва, а в рамках майбутньої угоди про асоціацію будемо мати Раду асоціації. І критична відмінність полягатиме в тому, що майбутня Рада асоціації буде здатна приймати юридично-зобов’язальні рішення. Тобто вона буде ухвалювати рішення щодо поглиблення інтеграції, щодо подальшого взаємного відкриття ринків, щодо подальшої апроксимації законодавства України до законодавства ЄС. Ми можемо домовитися про комплекс умов, на яких почне функціонувати ЗВТ, і йти далі в напрямку поступового поширення чотирьох свобод на Україну.

Друга моя теза полягає в тому, що для України дуже важливо увійти на ринок ЄС, але ми не можемо увійти на цей ринок лише шляхом торговельних поступок. Ми можемо це зробити тільки шляхом системної адаптації законодавства: іншого шляху немає ані для України, ані, наприклад, Швейцарії. Інакше бар’єри, які існують у сфері торгівлі товарами, сільськогосподарської продукції, для нас залишаться. І це також абсолютно правильно для сфери послуг. Тому логіка майбутньої ЗВТ+, і саме чому вона називається поглибленою та всеохопною, полягає в тому, що з апроксимацією нашого законодавства до законодавства ЄС ми будемо отримувати все більший доступ до ринку, який, по-перше, нараховує майже 500 млн. споживачів і, по-друге, на якому ціни практично на всі товари є значно більшими, ніж на українському ринку. По-третє, українські товари поступово будуть включатися в товарні ланцюжки, які існують усередині самого ЄС. І по-четверте, Україна є близькою до Євросоюзу, тобто логістика працює на нас.

— Але складається враження, що названі вище заяви пролунали не випадково. Адже і учасники 15 раунду переговорів щодо ЗВТ відзначають, що сторони підійшли до риски...

— Можу сказати, що результати останнього раунду, які закінчилися сьогодні (інтерв’ю записувалось 11 лютого. — Авт.), оцінюються обома сторонами досить позитивно. Йде предметна дискусія з багатьох питань. Звісно, будь-які торговельні переговори не бувають достатньо легкими. Але, тим не менше, загальна динаміка однозначно є позитивною. Крім того, для надання політичного імпульсу переговорам їх буде координувати особисто перший віце-прем’єр-міністр, міністр економічного розвитку і торгівлі України Андрій Петрович Клюєв. І це дозволить обговорювати чутливі питання, в тому числі на політичному рівні, безпосередньо з відповідними комісарами ЄС і на двосторонньому рівні з ключовими країнами ЄС. Так що це теж додатковий чинник, який дозволить зробити переговори динамічними й успішними.

— Але, як відомо, під час цього раунду так і не було вирішено п’ять питань, одне з яких торкається географічних назв «Шампанське» і «Коньяк». Читачам було б цікаво почути від вас, наскільки для нас принципово, щоб ці назви залишилися, або ж як буде вирішуватися ця проблема, чи зможемо ми отримати компенсацію від ЄС за відмову від цих назв?

— По-перше, тільки наші виробники можуть сказати, наскільки це принципово для нас і коли це можна зробити. Саме для того ми й ведемо з ними постійний і щільний діалог. По-друге, звісно, ми можемо говорити про відповідні перехідні періоди і про певні компенсації. У результаті рішення буде комбінованим. Але ми кажемо про достатньо обмежене коло так званих географічних зазначень. Мова йде про декілька вин, які традиційно виробляються в основному в Криму, зокрема такі, як Портвейн або Херес. Мова йде про коньяк, шампанське і декілька сирів. Насправді по цих питаннях у нас є бачення, яким чином можна знайти конструктивні й компромісні рішення. Другий момент полягає в тому, що ми хочемо знайти рішення в рамках загального пакету, який буде стосуватися сільського господарства. А це завжди найбільш чутлива тема для будь-яких торговельних переговорів.

— Павле Анатолійовичу, чому, на вашу думку, в заявах політиків і деяких експертів щодо ЗВТ більше звучить теза про те, що це невигідно нам, що українська промисловість зазнає збитків?

— Я вважаю, що все насправді дуже просто. Ніхто не буде підписувати і, тим більше, імплементувати угоду про ЗВТ, яка не вигідна. Зона вільної торгівлі укладається саме для того, щоб в результаті пожвавити торговельні обміни й відкрити доступ на інші ринки. Певною платою за це є збалансовані поступки щодо доступу до свого ринку. В результаті від цього мають виграти обидві сторони. І досвід функціонування таких ЗВТ, створених Європейським Союзом з різними країнами Центральної та Східної Європи, свідчить про те, що протягом декількох років торговельний обіг збільшується ледь не в рази. Саме в цьому полягає головний сенс переговорів. А інший момент — в тому, що ЗВТ створює більш зрозуміле середовище для європейських інвесторів, які хочуть прийти зі своїми інвестиціями. І це буде додатковим позитивним чинником для України.

— А що ви скажете на таку пропозицію одного українського дипломата: якщо переговори по дуже амбітній ЗВТ+ зайдуть у глухий кут, Україні слід укладати з ЄС стандартну угоду про ЗВТ, яку Брюссель підписав, наприклад, з Південною Кореєю? Чи не було б це вигідніше для нашої країни — йти таким шляхом?

— Не було б. І я поясню чому. По-перше, у нас є мета — повномасштабна інтеграція до ЄС. У результаті нам усе одно доведеться на шляху до Євросоюзу зробити те, що передбачає системна адаптація законодавства. По-друге, без адаптації ми ніколи не отримаємо своєї частки на ринку ЄС. Якщо ми хочемо експортувати сільськогосподарські продукти, такі як зерно, — я свідомо спрощую ситуацію — для цього, можливо, не потрібна поглиблена всеохопна ЗВТ. Але якщо ми хочемо, щоб, наприклад, українські кондитерські товари чи інші товари були на полицях європейських супермаркетів, то маємо працювати саме над такою ЗВТ. Якщо ми хочемо, щоб провідні європейські компанії працювали в Україні, то теж маємо просуватись у напрямку ЗВТ+.

— І наостанок не можу вас не запитати стосовно реальності виконання цього року Плану дій щодо лібералізації візового режиму. В експертному середовищі — не лише українському, але й закордонному, зокрема, в дослідженні Польського центру східних досліджень — переважає думка, що Україна не зможе до кінця цього року імплементувати цей План дій.

— Наша налаштованість полягає в тому, щоб просуватися в напрямку виконання Плану дій максимальними темпами. Для цього ми створили спеціальний орган — Координаційний центр, що його очолює Андрій Петрович Клюєв. Найближчим часом буде схвалено національний план, який спрямований на виконання Плану дій. Ми почали цю роботу не з чистого аркуша, як деякі балканські країни. Ми багато зробили минулого року. Звісно, будуть з’являтися дослідження, а може й політичні заяви, про те, що Україна нездатна просуватися достатньо швидко. Це пов’язано не тільки й не стільки з практичною імплементацією, а з тим, що в багатьох країнах ЄС питання лібералізації візового режиму є дуже чутливим. І в процесі нашої імплементації будуть звертати увагу на кожну маленьку деталь. А завдань, які стоять перед нами, достатньо багато. Але це аж ніяк не означає, що ми не здатні належним чином виконати всі умови. Для цього потрібні концентрація зусиль і концентрація відповідних ресурсів.

КОМЕНТАРI

Володимир ДЕМЧАК, генеральний директор Українського бюро винограду та вина:

— У процесі створення зони вільної торгівлі першими від неї потерпатимуть аграрії, яким сьогодні надзвичайно важко пробитися на європейські ринки. Відкриття кордону також посилить експансію європейської продукції на український ринок. Спробую пояснити це на прикладі галузі, в якій працюю. Звичайно, українським виноробам дуже цікавий європейський ринок, адже в країнах ЄС культура споживання винного продукту — на високому рівні. Проте в межах дії ЗВТ українські винороби конкуруватимуть з великими виноробними компаніями Франції, Іспанії та Італії. Виробники з цих країн уже мають широкий асортимент високоякісних продуктів. А чи зможемо ми виробити аналогічну кількість українського високоякісного вина за короткий термін, щоб постачати його в Європу? Мабуть, ні. Тому на перших етапах від ЗВТ наші винороби програють. Потім ситуація поліпшиться. Що ж до алкогольної продукції, то, на мою думку, перспективи від ЗВТ для цих виробників значно скромніші за виноробів. У цьому сенсі їм цікавіший ринок Північної Америки, ніж Європи. І хоч після підписання угоди про ЗВТ будуть певні проблеми, однак виробники розуміють: європейська інтеграція потрібна. Але, щоб вона пройшла успішно, зараз потрібно ретельно працювати над відстоюванням кожної позиції в проекті договору. Сьогодні тривають переговори з європейською стороною про застосування українськими виробниками ряду географічних найменувань у межах ЗВТ. Європейці хочуть відмови українських виробників від їх використання. Натомість вітчизняний бізнес пропонує Європі зробити з цього переліку виняток або компенсувати їм втрати від такого кроку, щоб створити нові винні й алкогольні бренди і встановити перехідний період.

Василь ЮРЧИШИН, директор економічних програм Центру ім. Разумкова:

— Чим далі затягується питання з підписанням ЗВТ — тим складнішою буде економічна ситуація в країні. Тим більше Україна зазнаватиме економічних втрат. Посткризовий період якраз дуже добре продемонстрував істинність таких суджень: країна практично вже немає внутрішніх чинників для модернізації та оновлення економіки, тому й залишається експортозалежною з низькими заробітними платами, некваліфікованою робочою силою тощо. За час кризи ми довели, що самостійно створити нові умови для прискореного розвитку не можемо. Тому залишається сподіватися на зовнішні впливи.

Тож не треба боятися того, що хтось із виробників програє від створення ЗВТ. Сьогодні Україна досить відкрита для інших держав, але похвалитися своїм особливим місцем на зовнішніх ринках нам можна тільки в окремих галузях. А ЗВТ прискорить позитивні зміни в цьому напрямку. Потенціал для успішного розвитку в межах ЗВТ з ЄС мають практично всі сектори вітчизняної економіки. Інша річ, що його реалізація бажає кращого. Для прикладу хоча б згадаймо, який зиск отримала Україна від останнього зернового врожаю: нам дозволяли зайняти нові ніші на світових зернових ринках, але...