«Всемогутній прем’єр» став президентом

Як і очікувалось, на перших прямих президентських виборах у Туреччині у першому турі перемогу здобув чинний прем’єр-міністр Реджеп Таїп Ердоган. Згідно з даними Центральної виборчої комісії Туреччини, Ердоган, який обіймає посаду прем’єр-міністра країни з 2003 року, заручився підтримкою 52% виборців. Характерно, що за Ердогана проголосувало майже 69% турків, які взяли участь у голосуванні в Німеччині. До речі, на цих виборах турецька діаспора вперше отримала можливість голосувати. 

За його конкурентів — колишнього генерального секретаря «Організації ісламської конференції» Екмеледдіна Іхсаноглу та співголову прокурдської Партії миру та демократії Селахаттіна Деміртаса проголосували відповідно 38,8% та 9,1% виборців, що взяли участь у голосуванні. Явка на виборах становила 76% від загальної кількості виборців і була дещо меншою, порівняно з муніципальними виборами у березні, де перевищила 90%.

Оглядачі відзначають, що після протестів на площі Гіза, корупційних розслідувань 17 грудня, боротьби з гуленістами, а також після трагедії на шахті в Сома виграти у першому турі для Ердогана було безперечним успіхом.  «Шість місяців тому багато хто списував шанси Ердогана на президентство, але він усе це пройшов і виграв у першому турі. Для будь-якого політика перемогти з прямою більшістю у першому турі таких змагань є вражаюче. Це підтверджує те, що Ердоган є найбільш успішним і домінуючим політиком в історії Туреччини після Ататюрка», — зазначив британський аналітик Тімоті Еш.

Сам Ердоган у своїй переможній промові заявив, що присвячує свою перемогу усім туркам, а не лише тим, хто віддав за нього свій голос. «Я хочу побудувати нове майбутнє із розумінням соціального примирення, розглядаючи наші розбіжності як багатство, і при цьому акцентуючи увагу не на них, а на наших спільних цінностях», — наголосив він.

Слід зазначити, що у своєму останньому мітингу в місті Конья в суботу Ердоган пообіцяв підняти демократичні стандарти Туреччини та її економічні можливості, щоб стати «світовим лідером і глобальною державою».  «Немає недосяжної мрії або недосяжної мети для нашої нації», — сказав він. До речі, Ердоган не приховує того, що хоче два терміни бути президентом, щоб відзначити на посаді 100-річчя заснування Турецької Республіки, яке припадає на 2023 рік. 

«День» звернувся до українських і турецьких експертів з проханням прокоментувати результати цих виборів і дати прогноз щодо того, як це може вплинути на відносини між Туреччиною та Україною.  

«...СЛІД ОЧІКУВАТИ, ЩО ЕРДОГАН ОБЕРЕ БІЛЬШ ЖОРСТКУ ПОЗИЦІЮ ЩОДО АГРЕСІЇ РОСІЇ»

Сергій КОРСУНСЬКИЙ, Посол України в Туреччині:

— Важко спрогнозувати, як будуть далі розвиватися події. Адже вперше в історії Туреччини всенародно обрано президента. Дев’ять років поспіль за 12 років Ердоган вигравав парламентські вибори. Очевидно, що це непересічні події. Самі турки не розуміють, що це означає. Тут справа не в тому, що Ердоган із посади прем’єра стане президентом, а в тому, що він зараз не зможе очолювати правлячу партію. Отже, відбудеться призначення технічного прем’єра і серед найбільш вірогідних кандидатур називається експертами міністр закордонних справ Давотоглу, який очолить партію. А це принципово важливо, бо через рік відбудуться парламентські вибори. І тоді буде формуватися новий уряд на повноцінних засадах. До того ж, цей уряд буде переформатовано на тимчасовому варіанті. Буде важливо, як поведе Давотоглу на ці вибори. Тому зараз ми будемо свідками дуже цікавого процесу, коли до інавгурації нового президента Туреччини 28 серпня будуть іти інтенсивні політичні консультації з приводу  структури нового уряду. Швидше за все, буде новий міністр закордонних справ і новий прем’єр, а далі слід очікувати, що Ердоган намагатиметься змінити конституцію, щоб зсунути, як він давно про говорить, структуру влади у бік президентської. Досі це йому не вдавалось зробити, бо немає у нього конституційної більшості у парламенті. Треба подивитись, чи це йому вдасться зараз. Але за будь-яких умов зрозуміло, що Ердоган не буде англійською королевою, а відіграватиме дуже важливу і принципову роль у політиці, внутрішньополітичному житті та зовнішньополітичній арені.

Щодо відносин з Україною. Можу сказати, що консультації між нашими лідерами існують і вони будуть продовжені найближчим часом, як на рівні міністрів, так і на рівні президентів. Наскільки ми розуміємо, ставлення Туреччини до проблем, які у нас найбільш актуальні, — правильне. У Туреччині все більше розуміють, що агресія проти України є неприпустимою. Вони не визнавали анексію Криму і не визнають її ніколи. Вони дуже обурені ситуацією з тим, що лідерам кримськотатарського народу забороняється в’їзд у Крим. Вони намагаються найти шляхи впливу на Російську Федерацію, зокрема на президента Росії, хоча досі досягти результатів не вдалося.

А тепер, після того як раднику голови Межлісу, котрий відповідав за відносини з Туреччиною, заборонили в’їзд до Криму, слід очікувати, що Ердоган займе більш жорстку позицію відносно агресії Росії. І, звичайно, ми будемо намагатися знову працювати на двосторонній та, головне, на багатосторонній основі, в тому числі у рамках ООН, над принциповими ініціативами, які дозволять все-таки покласти край цим регіональним конфліктам, що розгорілися довкола Туреччини та України.

Як тільки президент приступить до виконання обов’язків, а я впевнений, що за один день буде сформовано новий уряд і з 1 вересня ми будемо з ним активно співпрацювати.

Щодо звинувачень на адресу Ердогана в авторитаризмі. Звичайно, в Туреччині відчуваються певні речі, які викликають критику, звинувачення в тиску на ЗМІ, на журналістів. Є речі, пов’язані з активним просуванням ісламського порядку денного, та щодо дій поліції на різних демонстраціях. Але, що б ми з вами не говорили, яка б критика не звучала, подивіться на результати виборів. Це неймовірно. Людина виграє вибори за виборами й отримує блискучі результати. Це означає, що будь-яка критика має враховувати, що це суспільство сприймає.

Для нас у цьому випадку, я б не тільки звертав увагу на цю критику, ми зараз не в тій позиції, щоб просувати демократію у світі. Нам важливіше зараз мати на міжнародній арені якомога більше впливових союзників. А я вам скажу, Сполучені Штати, Великобританія та багато інших країн уже вітали перемогу Ердогана і заявили про те, що вони готові продовжувати з ним працювати у вирішенні регіональних і глобальних питань.

«НАВІТЬ ЯКЩО ПРЕЗИДЕНТОВІ ЕРДОГАНУ І ВДАСТЬСЯ ЗМІНИТИ КОНСТИТУЦІЮ, ВІН НЕ ЗМОЖЕ ЛЕГКО КОНТРОЛЮВАТИ ГРОМАДСЬКІСТЬ»

Емре КІЗІЛКАЯ, редактор міжнародного відділу газети Hurriyet:

— Ердоган обіцяє нову Туреччину, але це буде не так просто, як він гадає. Ключовим моментом є той факт, що йому знадобиться внести зміни до Конституції. І ще один факт: він не міг цього зробити, будучи всемогутнім прем’єр-міністром. А тепер, як він буде робити це в системі, де президент фактично поступається прем’єр-міністру своїми повноваженнями? Більше того, він зіткнеться з правлячою партією, яку буде важче контролювати.

Виборчого мандату, який він отримав учора ввечері, не досить для того, щоб йому самотужки вдалося внести зміни до Конституції, тому йому потрібні курдські голоси. Ось чому він дав зрозуміти, що буде провадити курдський мирний процес, який планує використовувати як розмінну монету для внесення поправки в Конституцію, щоб змінити форму правління на повноцінну президентську систему.

Насправді більшість турків не голосувала за Ердогана, якщо ви також врахуєте людей, які вчора не ходили до урн. Половина Туреччини любить манеру поведінки Ердогана, в тому числі його авторитаризм і антисвітську практику. З іншого боку, він не був настільки поганим, як очікували секуляристи, в багатьох областях, враховуючи, що він втручався в особисте життя людей, він насправді не запроваджував шаріат або ще щось на кшталт цього...

Туреччина є глибоко вкоріненою демократією. Її конституційний рух розпочався на початку ХІХ століття. Навіть султани не правили цією країною самотужки. Отже, навіть якщо президент Ердоган і зможе змінити Конституцію, він не може легко контролювати громадськість. І вчорашні вибори показали дві речі: 1) Ердоган не збільшив кількості своїх виборців, 2) виборці опозиції є дуже гнучкими і можуть легко перейти на інший бік.

Зовнішня політика, з іншого боку, навряд чи зміниться. Насправді при Давутоглу як можливому прем’єр-міністру його основна політика буде навіть більш виразнішою. Політика щодо Росії, ЄС і України, ймовірно, збережеться.

«ЕРДОГАН НЕ БУДЕ НАСЛІДУВАТИ НІ ПУТІНСЬКОЇ, НІ ОРБАНСЬКОЇ МОДЕЛІ ДИКТАТОРСТВА. ЦЕ БУДЕ ТУРЕЦЬКА МОДЕЛЬ»

Ігор СЕМИВОЛОС, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень:

— Не думаю, що з перемогою Ердогана на президентських виборах відбудеться кардинальний перегляд турецької політики. До сьогоднішнього дня Туреччина перебувала під владою Ердогана, і політика давно визначилася.

Це скоріше питання про внутрішню турецьку політику, враховуючи посилення позиції президента, зміщення центру влади у бік президентської республіки, вибудовування якоїсь президентської вертикалі. Саме тут можна очікувати на цікаві зміни. Якщо вони й будуть, то займуть тривалий час. А зовнішня політика буде без змін. Можна зазначити, що до певної міри вона є реактивна. Вони спробували свого часу побудувати наступальну політику щодо сусідів під гаслом «Нуль проблем із сусідами». Певний час це був революційний підхід у турецькій зовнішній політиці. Потім вони зіткнулися з Газою, з Сирією, і зрештою, це призвело до того, що ці ідеї не виглядають так революційно і відновити їх важкувато. Тобто вони будуть діяти ad hoc.   

Сьогодні Ердоган ставить питання про збільшення повноважень президента. І це нормально. Ердоган як авторитарний лідер переходить з посади на посаду, і повноваження переповзають разом з ним. 

І зараз його як впливового лідера цікавить послаблення його конкурента Фетхулла Гулена. Якщо це буде зроблено, то йому буде набагато легше збільшити власні повноваження.

Думаю, що Ердоган не буде наслідувати ні путінської, ні орбанської моделі диктаторства. Це буде ні путінська, ні ердоганська, а турецька модель. Ця людина любить себе і бачить себе в історії, але, по суті, залишається турецьким націоналістом. І причому не в етнічному сенсі, а політичному.

Щодо того, що Ердогану під час одного з мітингів стелили голубу доріжку і дехто каже, що він хоче стати халіфом. Справді, у них є культурна ностальгія за османською імперією, неоосманізм. Є чимало людей в самій Туреччині, які солідаруються з цим культурним неоосманізмом. Тому тут їхні інтереси і відчуття збігаються певною мірою. Але попри відчуття значимості цього періоду історії для Туреччини я думаю, що далі культурної традиції ці тенденції не будуть розвиватися. Більше того, Ататюрк заповів їм орієнтуватися на Європу, а не на Близький Схід.

Ататюрк відмовився від імперії і створив республіку. І хоча дехто вважає, що Ердоган хоче стати анти-Ататюрком, цього не станеться. Бо дуже складно взяти і кардинально змінити всю політичну карту Туреччини. Це неможливо. Практично на сьогоднішній момент ми не бачимо, що неоосманістська традиція є ефективною і такою, що просуває інтереси Туреччини.

— До речі, як ви прокоментуєте заяву Ердогана, що Путін уміє ставити пастки, але може статися так, що він сам туди потрапить?

— Це просто слова. Цим Ердоган продемонстрував, що він розумний. Політично відносини між Туреччиною і Росією можуть бути доволі напруженими. І Ердоган навіть може обмінюватися такими репліками. Але в економічному плані я не бачу змін у економічних відносинах між цими країнами. Тобто турки дуже чітко відрізняють риторику і економічні відносини.

— Чи будуть зміни у відносинах Туреччини з нашою країною через перестановки в турецькому уряді, у якому посаду прем’єра може обійняти нинішній міністр закордонних справ?

— Там відбувається боротьба за владу між різними групами. Наша проукраїнська лобістська група набагато менша і не така потужна, як проросійська. Я не прогнозую якихось серйозних змін у політиці щодо України. А на рівні риторики Туреччина буде демонструвати підтримку українській незалежності та суверенітету. Буде далі акцентувати увагу на кримськотатарському питанні, але якихось конкретних дій, які б засвідчили активну політику Туреччини, ми не побачимо. Хіба що станеться щось таке, що Туреччина в силу зобов’язань НАТО буде змушена також дотримуватися дисципліни.