«Вибір між Бандерою і Сталіним?»

Відомий польський громадський діяч, дисидент, один з найбільш активних представників політичної опозиції 1968—1989 рр., головний редактор газети Gazeta Wyborcza Адам Міхник завжди відкритий для спілкування зі своїми колегами. Під час відвідин першого демократичного видання Польщі журналістами з шести країн «Східного партнерства» він зміг виділити кілька хвилин, аби поспілкуватися з колегами та сфотографуватися. Пан Міхник і сьогодні відкрито говорить, що думає відносно лідерів деяких країн, охоплених ініціативою «Східне партнерство». Також він дав оцінку процесам, які відбуваються на сході Європейського Союзу.

— На сході Польщі і Євросоюзу — холодна погода. Тут, у нас, не все добре, але багато країн Центральної та Східної Європи перебувають в НАТО і Євросоюзі. І тому я сподіваюся, що нічого страшного не буде.

— У Молдові гаряче...

— Що стосується Молдови, то я думаю, те, що там відбувається, — це результат дуже хитрої московської політики. Практично там немає нормальної держави. А з іншого боку, нова влада не знає, що робити з Румунією. І до того ж, в Молдові — неймовірна біда. Просто неймовірна. Я був у Молдові і приїхав туди з України. Це просто два різні світи. Україна в порівнянні з Польщею — це біда, але порівняно з Молдовою — це просто Манхеттен.

— А в порівнянні з Білоруссю?

— Я у чорному списку в президента Білорусі. Я там не був декілька років. Можливо п’ятнадцять. Мене не пускають у цю країну. Але знаєте, що стосується Білорусі та Лукашенка, то я все-таки оптиміст. Тому що він думає, що буде при владі до кінця світу. Це неправда. Навіть Сталін виявився смертною людиною. І я думаю, що пік для Лукашенка минув. Але найцікавіше, що буде в час «зеро», в перший день після падіння Лукашенка — цього ніхто не знає. І можливо, що це буде найнебезпечніший момент для країни. Тому що проти Лукашенка виступають не лише демократи, але і люди в Москві. Він для Путіна майже те ж саме, що Чаушеску був для Брежнєва. Такий самостійний диктатор, але трішки незалежний. Адже він говорив, що навіть Гітлер так не чинив з Білорусією, як Москва. Їм це не подобається. Тому я думаю, що в момент після кінця Лукашенка все залежатиме від того, що зробить Москва і яка буде підтримка в суспільстві промосковських лідерів у Білорусі. Я говорив з однією людиною з Кремля та запитував про Лукашенка. Він сказав, що все буде в порядку: «У нас вже є така дача недалеко від дачі Бабрака Кармаля, де для Лукашенка є місце, — все гаразд».

— А якщо порівнювати Януковича і Медведєва або Януковича і Путіна? Що ви скажете про такі зв’язки? Чи є для них історичні порівняння?

— Я боюся... Я думаю, що до цих пір в Януковича немає жодної ідеї, яку державу він хоче будувати. Він думав, що можливі партнерські взаємини з Москвою. Але з точки зору Москви, Україна — це не Польща. Там ще до кінця не додумалися, що Україна — це не Росія.

— А Кучма з цього приводу свого часу написав книгу «Україна — не Росія».

— Я читав цю книгу. Знаєте, супротивниками Кучми в Україні були українські комуністи. А тут пішов інший переділ. Я був в Україні, в Західній Україні. У кожному місті на стінах — Бандера, а в Запоріжжі пам’ятник Сталіну. Вибір між Бандерою і Сталіним? Я вибираю... Марлен Дітріх.

— Пане Міхник, а що ви думаєте з приводу майбутнього Росії, хто там потім правитиме: Медведєв чи Путін?

— Це не найголовніше. Це ж персональні проблеми. Насправді проблема полягає в тому, чи піде Росія шляхом модернізації і яка це буде модернізація плюс-мінус європейська модель, або плюс-мінус китайська модель. Цього ще ніхто не знає. Це не залежить від того, хто буде при владі: Путін чи Медведєв. Адже це не найважливіше. У цьому сенсі важливе оточення Путіна та Медведєва. Між ними вже ведеться боротьба.

— А чи може ЄС вплинути на Медведєва і Путіна, аби вони модернізували країну за європейським зразком?

— Побачимо. Коли Горбачов приїхав із Ставрополя до Москви, хто думав, що ставропольський апаратник може відкрити двері до свободи. Ніхто про це не думав. І я не думав. У Росії ніхто не думав. У нас придивлялися, що це за птиця. Ніхто не знає, що буде. Напевно, такий натиск реальний. Розраховувати лише на нафту і газ? А якщо буде падіння цін...

— А коли або як може виправитися погода на сході ЄС і країни, які є європейськими сусідами можуть по-справжньому інтегруватися в ЄС?

— Якщо Росія піде шляхом модернізації, це само по собі покращуватиме погоду. Але цукром це не буде. Поглянете на Євросоюз, цукру немає. Тут вже не такі режими, як у вас. І це нам теж багато в чому не подобається, але навіть в Україні ніхто до кінця не знав, хто буде президентом. Під час виборів у Росії і Білорусі всі знають, всім ясно, хто буде президентом. У нас, в Польщі, ми не знаємо, хто буде президентом, а вибори вже недалеко.