Вибори без Примакова
Колишній прем’єр-міністр Росії Євген Примаков офіційно оголосив про те, що не братиме участі у виборах президента країни. Звичайно, після аутсайдерського виступу блоку «Отечество — Вся Россия» на минулих парламентських виборах такої заяви варто було очікувати, навіть перед виборами, коли програш ОВР був передбаченим, довгоочікувану заяву Примакова, що він балотуватиметься у президенти, не сприймали всерйоз... Однак на мене особливе враження справило пояснення колишнім головою уряду причин своєї відмови — у Росії, мовляв, не створено справжнього демократичного суспільства... І тому...
Так! Дійсно не створено! Крокування до влади Володимира Путіна, практично безальтернативне, одноголосно підтримуване, забезпечене ЗМІ — хіба не найкраща ілюстрація цього? Однак невже не таким шляхом збирався отримати владу в Кремлі Євген Примаков? Хіба не претендував на титул спадкоємця Бориса Єльцина — не тому, що був сильним публічним політиком, а тому що був цим спадкоємцем «за посадою» — прем’єр-міністром. Хіба після своєї відставки з посади голови уряду Примаков спирався не на номенклатуру, хіба не намагався перетворити ОВР на нову «партію влади», сильну насамперед послабленням Кремля? Чому ж здивувався він, коли президенти і губернатори, що обіцяли йому виборчу підтримку, один за одним поспішили заявити про свою закоханість у Володимира Путіна? Хіба не знав він, що ці люди можуть підтримати лише переможця?
Примаков образився не на відсутність демократії, а на відсутність підтримки з боку «партії влади» — соратники обіцяли йому, такому обережному, легку перемогу, переконували, що президентство у нього вже в кишені, дали себе умовити — і перетворили на пенсіонера-невдаху, не здатного претендувати навіть на керівну посаду в Державній думі...Наприкінці свого телевізійного звернення Примаков підкреслив, що, відмовляючись від президентства, готовий служити російському суспільству на якійсь іншій посаді — чудова ілюстрація чиновницької логіки!
Примаков тому і був приречений на програш у боротьбі за владу, що залишався чиновником на будь-якій посаді — а грати вирішив все ж таки з політиком. Ні, не з Володимиром Путіним, а з Борисом Єльциним. Хоча, як чудово продемонстрували нам перші путінські місяці, на прізвищі Єльцин перелік російських політичних діячів і закінчувався...
