«Вибори тисячоліття» як остання битва президента Мілошевича
За 48 годин до дня початку виборів в Югославії заборонено будь-яку передвиборну агітацію. Це не означає, що вона в тій чи іншій формі не триває — і проурядові, і опозиційні медії використовують езопову мову. Головне питання — хто має реальні шанси на перемогу, і що робитиме президент Слободан Мілошевич в разі, коли програє вибори?
Передвиборні опитування громадської думки свідчили, що громадяни висловлюються здебільшого на користь кандидата від Демократичної опозиції Сербії (конгломерату з 18 партій та рухів, до якого не входила найбільша опозиційна партія, Сербський рух оновлення, або СПО) Воїслава Коштуніци. Його відрив від Мілошевича, який вважається головним кандидатом на перемогу з огляду на «адміністративний ресурс» досягав у деякі дні двадцяти відсотків. Проурядові газети та телебачення були іншої думки — за їхніми підрахунками, підтримка Мілошевича рівно в десять разів більша за підтримку Коштуніци. Втім, відомо, що Мілошевич дійсно непопулярний у найбільших містах — Бєлграді, Новому Саді, Ніші. Зате результати виборів на селі проконтролювати важче — а саме за рахунок сільських округів цілком можна організувати перемогу вже в першому турі.
«Данас», близька до опозиції щоденна газета, повідомила, що вже знайдено перший використаний виборчий бюлетень за Мілошевича. Скільки таких фальшивих бюлетенів може бути по всій країні — невідомо. Опозиційні газети були напередодні виборів переповнені викладами різних можливих варіантів та припущень щодо реальних результатів голосування та подальшого розвитку подій. Досить часто вважалося, що Мілошевич так просто своєї влади не віддасть, що він цілком здатний використати армію проти власного народу або розв’язати громадянську війну, що число можливих «вкрадених» в опозиції за допомогою фальшивих бюлетенів або елементарного залякування може досягати півмільйона — величезний показник для 8-мільйонної Сербії. Невідомо і як проголосують серби в Косово, де вже не вірять нікому з Бєлграда.
Начальник генерального штабу югославської армії генерал-полковник Небойша Павкович, відомий як один з найближчих соратників Мілошевича і оголошений міжнародним трибуналом у розшук за військові злочини проти мирного населення, вважає, що опозиції немає чого боятися, що армія визнає перемогу будь- якого претендента, і гарантує, що забезпечить спокійну обстановку. Між тим, телеефір і проурядова преса були ще донедавна сповнені повідомлень, що війська з країн НАТО готують провокаційне вторгнення на югославську територію — а то й окупацію країни. На що, як сказав генерал Павкович, армія повинна адекватно відреагувати. Що навряд чи додає великого оптимізму сербам та чорногорцям.
Мабуть, не надто добру послугу сербам і опозиції зробили керівники країн Заходу та НАТО, закликаючи сербів зробити правильний вибір. Щоправда, після цього Мілошевич обізвав представників опозиції та їхніх послідовників гієнами та пацюками — що само по собі показало, що він нервує, і не надто вже впевнений у власній перемозі. Хтось припускає, що вибори будуть останньою битвою з числа тих, які він уже програв. Хтось переконаний, що Сербії необхідні зміни. Щоправда, далеко не всі поділяють оптимізм запевнень, що Коштуніца відразу змінить життя на краще. ЄС пообіцяв скасувати санкції проти Югославії у разі сходу Мілошевича з політичної сцени — але цього, як видається, дещо замало.
Зрозуміло одне. Серби голосуватимуть проти. Одні — проти Мілошевича. Інші — проти тиску, який на країну чинить Захід. Але очевидно, з «виборами тисячоліття» всі пов’язують сподівання, що війни та розлад залишаться в минулому.
