Вибори в Ольстері — черговий крок до миру?
Цікавою ознакою передвиборної кампанії було те, що в ній брали участь навіть ті організації, які відкидають саму мирну угоду. Йдеться насамперед про деякі протестантсько-юніоністські партії, які вважають, що лейбористський уряд готовий продати їх на поталу Ірландії. Англіканський священик і політичний діяч Ієн Пейслі — один із найгаласливіших противників мирної угоди — навіть називає прем’єр-міністра Тоні Блера зрадником. Проте й він бере участь у виборах, закликаючи голосувати за нього, аби «не дозволити Шін Фейн керувати Ольстером». Ось одна з характерних для 72-річного отця Пейслі фраз із його виступу перед виборцями: «Ми не допустимо втручання з боку фашистської Південної Ірландії. Ми битимемо ірландських націоналістів тією зброєю, яку вони самі обрали».
Немов у відповідь йому Джо Кагіл, ветеран ІРА, якого лише помилування врятувало від шибениці 50 років тому, стверджує: «Наша мета (об’єднана Ірландія) залишається тією ж. Власне, зараз вона навіть ближче, ніж будь-коли раніше. Це лише новий етап боротьби. Я завжди вважав, що збройний опір має колись припинитися і повинні розпочатися переговори для пошуку шляхів у майбутнє».
Загалом для виборців Північної Ірландії ці вибори досить прості, оскільки головним чином йдеться про голосування або за протестантсько-юніоністську, або за католицько-республіканську партію. Щоправда, у деяких округах юніоністи виборюють мандат поміж собою. Головне, щоб Асамблея вижила і діяла, бо вона не перша — 1972 року британський уряд був змушений розпустити тодішній парламент провінції, а наступна спроба його створити провалилася.
Лондон
