Вибори в Польщі: перемога правих

Права партія «Право і справедливість» передбачено виграла парламентські вибори  в Польщі. Опозиція спробувала об’єднатися довкола «Громадянської платформи», блок з якою склали «зелені», лівоцентристська «Польська ініціатива» та неоліберальна партія «Сучасна», утворивши «Громадянську коаліцію». Також польська «Селянська партія» створила довкола себе «Польську народну коаліцію» разом з правопопулістською партією «Кукиз’15» і регіональною партією «Сілезці разом». Польські ліві сформували «Ліву коаліцію» з посткомуністичного «Союзу демократичних лівих сил», ліволіберальної партії «Весна» та демосоціалістичної партії «Разом». А ультраправі партії «Корвін» і «Національний рух» перед виборами об’єдналися в партію «Конфедерація». Ця черга коаліцій і злиття стала наслідком досить високого порогу проходження до Сейму — 5% для партій і 8% для об’єднань і блоків. При цьому в блоки деколи об’єднуються політичні сили, що мають мало спільного, як, наприклад, «Селянська партія» з «Кукиз’15».

Вибори відбулися за рекордної для останніх років явки виборців у 61,1%. «Право і справедливість» отримала 43,6% голосів і 239 місць у Сеймі. «Громадська коаліція» отримала 27,4% голосів. У Сейм повернулися посткомуністи у складі «Лівої коаліції», що набрала 12,6% голосів. «Польська народна коаліція» набрала 8,55% голосів. Тепер у Сеймі також засідатиме партія польського радикального націоналіста Януша Корвін-Мікке «Конфедерація», що заручилася підтримкою 6,8% виборців. На цю партію, разом з польськими лівими, прагне зробити ставку Москва.

У цілому на виборах до Сейму «Право і справедливість» здобула безумовну перемогу, збільшивши кількість місць на 4, а відсоток поданих голосів — на 6. А ось на виборах до Сенату правляча партія, хоча й отримала 44,7% голосів, тобто навіть більше, ніж на виборах до Сейму, але завоювала поки лише 49 місць, тоді як у Сенаті попереднього скликання вона мала 61 місце. Цього разу «Громадська коаліція» завоювала там 42 місця, «Польська народна коаліція» — 3 місця, «Ліва коаліція» — 2 місця. Ще 3 місця дісталися незалежним кандидатам, які, проте, так чи інакше пов’язані з опозиційними силами. Доля ще одного місця в Сенаті досі не визначена й з’ясується лише в результаті остаточного підрахунку голосів.

Таким чином, «Право і справедливість» поки має шанс отримати 50-го сенатора, що призведе до патової ситуації у верхній палаті польського парламенту. Проте навіть у тому випадку, якщо партія Ярослава Качиньського залишиться з 49 сенаторами, це не стане перешкодою для формування однопартійного уряду. Згідно з польською конституцією, Сенат володіє законодавчою ініціативою й також може відхилювати акти, прийняті Сеймом. Проте Сейм може відхилювати будь-які поправки Сенату абсолютною більшістю голосів. Тому відсутність у правлячої партії абсолютної більшості в Сенаті не може паралізувати роботу уряду, а лише уповільнить проходження внесених ним законопроектів. Відносний же успіх опозиції на виборах в Сенат був зумовлений тим, що цього разу опозиційні партії й блоки, за винятком «Конфедерації», виступали набагато більш єдиним фронтом, ніж 2015 року, й прагнули координувати висунення в Сенат найперспективніших кандидатів проти кандидатів від «Права і справедливості», оскільки вибори проходили за мажоритарною системою. На виборах же до Сейму така координація була неможливою, оскільки там виборці голосували лише за відкритими партійними списками, тобто за тією самою системою виборів, яку пропонує ввести в Україні Президент Володимир Зеленський (щоправда, про відкриті списки він щось припинив говорити). У принципі, така система дає певну перевагу тій партії, яка перебуває при владі.

Успіх «Права і справедливості», що дає також великі шанси на переобрання президента Анджея Дуди на другий термін, був забезпечений системою популістських заходів — різного роду виплат широким верствам населення, а також тим, що останніми роками темпи економічного зростання в Польщі залишалися високими і становили близько 5% на рік. У разі перемоги на виборах «Право і справедливість» обіцяла: підвищити мінімальну зарплату до 4000 злотих (близько 920 євро) до 2023 року; підняти ВВП на душу населення з 71% до 85% від середнього рівня по Євросоюзу до 2030 року; не допустити гей-шлюбів і усиновлення дітей гей-парами; пільги для малих підприємств; 13-та і 14-та пенсії найближчими роками; гарантії диспансеризації для осіб старше 40 років; будівництво 100 кільцевих доріг; субсидії для 300 тис. фермерів; створення спеціального органу, завданням якого стане підтримка високих етичних і професійних стандартів у ЗМІ; обмеження впливу ЗМІ, що належать іноземним громадянам; обмеження імунітету депутатів і суддів; проводити зовнішньополітичний курс, спрямований на тісні економічні й політичні зв’язки Польщі з Євросоюзом і США і тісні військово-політичні зв’язки з НАТО при одночасному захисті польського суверенітету; зміцнення збройних сил Польщі. Пункти про ЗМІ дуже схожі на введення в тій чи іншій формі цензури, але партія Качинського, схоже, критики з боку Євросоюзу не боїться. Хоча опозиція й спробувала дати рішучий бій правлячій партії, але знову зазнала поразки. А «Право і справедливість» перемогла зокрема й тому, що виконала свої колишні передвиборні обіцянки — щомісячні виплати в 500 злотих на кожну дитину, зниження пенсійного віку, значне збільшення мінімальної зарплати.

Допоміг перемозі правлячої партії і скандал з одним з лідерів «Громадянської коаліції» Малгожатою Кідава-Блоньською, яка висувалася на посаду прем’єра в разі перемоги опозиції. Перед виборами у соцмережах був поширений аудіозапис, де вона обіцяє своїм соратникам, що в разі перемоги на виборах її партія гарантує їм розв?язання всіх проблем із законом. З урахуванням того, що одним з основних гасел «Громадянської коаліції» була незалежність судової системи, на яку робить замах «Право і справедливість», компромат був абсолютно убивчим, особливо в умовах відсутності в лавах опозиції інших популярних політиків.

Для України збереження при владі «Права і справедливості» є позитивним моментом. Те, що в передвиборчій програмі правлячої партії був пункт про поліпшення відносин з Росією, не означає практично нічого, оскільки передбачає зміну політики Росії, а не Польщі. Навпаки, якби партія Ярослава Качиньського зазнала поразки, то опозиційна «Громадянська коаліція» при формуванні уряду, швидше за все, мала б спиратися на підтримку «Лівого блоку». А посткомуністи серйозно сподіваються на досягнення якогось компромісу з Росією з українського питання, що неминуче призвело б до послаблення польської підтримки України в протистоянні з Росією. Нинішній же польський уряд навіть до «формули Штайнмайєра» ставиться досить скептично. Зараз, після зміни керівництва українського Інституту національної пам’яті, з’явилися також надії на прийнятне для обох країн врегулювання суперечок щодо проблем історичної пам’яті.