Виведення вiйськ iз Iраку:

Учора МЗС та Міноборони України розпочали спільні консультації про початок планування виведення українського миротворчого контингенту з Іраку у першій половині 2005 року. Із таким дорученням напередодні виступив Президент України Леонід Кучма. Як повідомив керівник прес-служби МЗС Маркіян Лубківський, консультації також розпочалися з представниками іноземних держав. Так, міністр закордонних справ Костянтин Грищенко уже зустрівся з послом США Джоном Гербстом та послом Великої Британії Робертом Брінклі. Британський посол висловив глибоке співчуття народу України у зв’язку з загибеллю восьми українських вояків в Іраку. За словами дипломата, його країна «високо цінує вклад українських миротворців у процес стабілізації Іраку». Відповідаючи на запитання журналістів, М.Лубківський підкреслив, що виведення українського контингенту з Іраку дуже складний і багатоетапний процес. Водночас він зазначив, що конкретних часових рамок цьому поки що немає.

На рішення в Україні вивести контингент з Іраку вже відреагували в Держдепартаменті Сполучених Штатів. Речник американського зовнішньополітичного відомства Адам Ерелі заявив, що питання подальшої участі України в силах коаліції буде вирішувати «наступний президент і наступний уряд». Він підкреслив: «Україна відважно підтримала багатонаціональні сили в Іраку. Ця держава — важливий партнер зусиль коаліції. Ми цінуємо її внесок». «Ми безумовно розраховуємо на те, що будь-які зміни в українському контингенті будуть зроблені після детальних консультацій і з багатонаціональними силами, і у вужчому форматі», — наголосив Ерелі.

Про деталі виведення контингенту поки що відомо досить небагато. Так само як і про те, яким чином має здійснюватися цей процес. Які документи необхідно схвалити? Як довго триватимуть консультації? Як відреагують партнери України по коаліції? Скільки коштів знадобиться на згортання місії? Які загрози може нести в собі виведення контингенту?

Україна — не перша країна, яка збирається вивести свої війська з Іраку. Однак саме її вклад, за оцінками експертів, відігравав більшу роль, аніж контингенти деяких інших країн. Для прикладу можна згадати, що свої війська із післявоєнного Іраку вивели Нікарагуа, Домініканська Республіка, Гондурас, Філіппіни та Таїланд. У кінці минулого року про виведення свого контингенту чисельністю 300 вояків прийняв рішення угорський парламент. Це сталося саме тоді, коли уряд країни спробував продовжити перебування вояків до 31 березня нинішнього року. Угорські депутати натомість визначили шеститижневий термін для негайного повернення військових. Відчутного удару по коаліції завдало виведення іспанських військовослужбовців. Це сталося після теракту 11 березня минулого року в Мадриді, коли загинуло майже 200 осіб. Саме іспанське виведення військ (яке, до речi, тривало бiльше мiсяця) послугувало своєрідним поштовхом для схвалення подібних рішень іншими державами. Італія, Латвія, Нідерланди, Польща також оголосили або про скорочення чисельності своїх контингентів, або про їх виведення вже в цьому році. Фактично у всіх випадках рішення приймалися під тиском громадської думки (приміром, у Польщі більше 70% громадян виступає за повернення своїх вояків на батьківщину). І хоч як урядам хотілося б переконати свої парламенти у доцільності подальшого перебування в Іраку, рішення все одно приймалися на емоційній хвилі: потрібно виводити. В Угорщині, утім, урядовці знайшли вихід із ситуації. Так, Будапешт знову відправить своїх вояків до Іраку улітку цього року — тільки цього разу у складі навчальної місії НАТО (для цього не потрібен дозвіл парламенту згідно з угорським законодавством).

В Україні хоч і не проводилися останнім часом опитування щодо участі України в миротворчій операції в Іраку, однак можна припустити, що відсоток людей, які виступають за припинення цієї місії, досить великий. На користь повернення вояків може також свідчити той факт, що в Іраку доволі напружена ситуація (із наближенням виборів іракські бойовики влаштовують дедалі частіше теракти). Представники української опозиції також звертають увагу, що рішення про відправку миротворців до Іраку приймалося більше з іміджевих, політичних мотивів (для поліпшення відносин зі США після кількох гучних скандалів). Утім, останній аргумент можна одразу відкинути, оскільки до влади прийшов новий президент: він якраз може в інших реаліях подивитися, наскільки відповідає перебування військових в Іраку інтересам України. І хоч Віктор Ющенко вже неодноразово заявляв про те, що один із його перших указів стосуватиметься саме повернення миротворців, можна цілком припустити, що у передвиборну пору він не цілком усвідомлював складність цього питання. Президент справді може підписати такий указ, однак втілюватися він може упродовж тривалого терміну, оскільки негайне виведення досить чисельного контингенту (майже 1600 вояків) може спричинити до дестабілізації в Іраку.

...У кінці минулого року прем’єр- міністр Іраку Айяд Аллаві заявляв про те, що рішення кількох європейських держав про виведення військ із Іраку сприяє зростанню «тероризму». «Звичайно, ми з повагою ставимося до рішень інших держав. Однак Ірак постане перед величезним викликом. Зменшення багатонаціональних сил різко негативно вплине на ситуацію в Іраку. Це надихатиме терористів, підсилюватиме тероризм», — наголосив він. Про повагу до рішення України висловився також і речник Держдепу США Адам Ерелі: «Яке б рішення було прийнято Україною в майбутньому, воно жодним чином не применшить вкладу, здійсненого в минулому, а це — смілива і відважна служба в підтримку благородної мети. Через це Україна має право пишатися тими, хто працював на підтримку устремлінь іракського народу». Приймати рішення Україні...

11 січня у Хмельницькому облвійськкоматі вшанували хвилиною мовчання світлу пам’ять про вісьмох загиблих в Іраку. Серед них — 40-річного підполковника Олега Матіжева і 29-річного капітана Юрія Заграя, які знайдуть собі вічний спокій у подільській землі. У Хмельницькому народилася Наталія, вдова комбата Матіжева. З нею — сини. 19-річний Олександр, який пішов по лінії батька, вчиться у Харківському військовому інституті, і 13-річний Володимир, школяр. У місті над Південним Бугом, народився й виріс і капітан Заграй. Тут живуть його вбиті горем батьки, брат і сестра. На руках 22-річної Оксани, вдови капітана Заграя, залишилася осиротіла Маргарита, 2000 року народження. Військові командири, представники громадськості і місцевої влади роблять усе можливе, аби, як належить, відправити в останню путь підполковника Матіжева і капітана Заграя, підтримати у тяжку годину їхніх рідних і близьких, повідомляє Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ , «День».