Як стати непопулярним президентом?

Після лише половини президентського терміну глава Перу Алехандро Толедо — людина, яка очолила народний рух, щоб повалити колишнього президента Альберто Фухіморі, має сьогодні рейтинг популярності 7% — найнижчий серед перуанських лідерів, починаючи з 1980 року, коли у країні було відновлено демократію. Толедо зайняв президентське крісло, плануючи викоренити корупцію, що процвітала в уряді президента Фухіморі, й покласти край всевладдю голови розвідувальної служби Владимиро Монтесіноса. Толедо заявляв, що відправить усіх нечесних чиновників до в’язниці. Його слова полонили уяву перуанців, які палко бажали, щоб злочинних політиків притягли до відповідальності за їхні діяння.

Тепер усі ці наміри розсипалися, як порох. Серйозні обвинувачення висунули проти особистого радника Толедо Сезара Алмейда, якого він призначив головою нової Національної розвідувальної ради. Алмейда таємно зустрічався з генералом армії Оскаром Віллануева — імовірним «касиром» мафії Монтесіноса. Віллануева ховався від правосуддя, і Алмейда знав, що повинен передати його в руки поліції, але не зробив цього, прагнучи отримати від Віллануева важливу інформацію про ворогів уряду. Толедо пізніше визнав, що помилявся, довіряючи Алмейда, але мало хто повірив, що президент не був у курсі дій своєї довіреної особи. У Толедо були всі підстави шукати допомоги Віллануева, оскільки ув’язнений на військово-морській базі Каллао Владимиро Монтесінос, як і раніше, користується великим впливом і може знайти спосіб повалити уряд Толедо.

Услід за звісткою про таємні зустрічі Алмейда ще один утікач від правосуддя Даніель Боробіо виступив із викриттями, що завдали серйозної шкоди президенту. Боробіо, який організував піар-кампанії для Фухіморі й Толедо, сьогодні перебуває у вигнанні у Чилі. Він заявив, що два брати Толедо таємно найняли його, щоб допомогти «уповільнити темпи падіння популярності президента, поліпшити його імідж і підняти рейтинг». Останні опитування громадської думки пояснюють, чому Толедо необхідна така допомога: багато перуанців вважають, що його уряд так само корумпований, як уряд Фухіморі.

Тим часом самознищення Толедо дає вигнаному в Токіо Фухіморі більше приводів для фантазій про своє політичне воскресіння. І байдуже, що Конгрес заборонив йому будь- коли повертатися до Перу, де на нього чекають серйозні обвинувачення в корупції, або що він може розраховувати на підтримку лише 15% виборців. Попри все це він сповнений президентських планів, як, наприклад, позбавлення країни від терористичних угруповань і відновлення економіки. На своїй веб-сторінці й у власній радіопрограмі Фухіморі переконує слухачів, що антикорупційна програма Толедо — це ілюзія і що близькість Толедо до Монтесіноса призведе до ще більшого розграбування скарбниці. Це, безсумнівно, спроба відвернути увагу від власних злочинів Фухіморі, скоєних ним у період з 1990 по 2000 рік, до того як він утік у Японію. Але поведінка Толедо додає правдоподібності цим аргументам.

Справді, намагаючись ухилитися від правди, Толедо значно погіршив своє становище. Його першим промахом було збільшення президентської зарплати до $18 тисяч (зарплата Фухіморі була суто символічною — $1500). Потім йому довелося визнати, що його дружина вела справи з одним із друзів-банкірів Монтесіноса і що члени його сім’ї отримали високооплачувані урядові посади. Однак скандал, що остаточно підірвав довіру до Толедо, був пов’язаний із тим, що нинішній президент впродовж тринадцяти років відмовлявся визнати свою позашлюбну дочку Зараї. Під час передвиборної кампанії він стверджував, що зробить це, однак визнав своє батьківство тільки два роки по тому, після того як мати дівчинки звернулася по допомогу до Верховного суду. Радники Толедо переконували його бути чесним, запевняючи, що таким чином він зможе вирости в очах громадськості. Але президент вперто відмовлявся, і його визнання дуже запізнилося, щоб завоювати прихильнiсть людей.

Засоби масової інформації, що мовчали під час правління Фухіморі, роблять свій внесок у неспокійний політичний клімат. Навіть найвпливовіша газета Перу «Ель Комерсіо» нещодавно запропонувала Толедо подати у відставку, передавши керування державою своєму першому міністру. Велику стурбованість викликає той факт, що будь-яка людина, що має проблеми із законом через зв’язки з Фухіморі або Толедо, може знайти газету, телеканал або радіо, щоб висунути власні обвинувачення. Засоби масової інформації мають тенденцію довіряти обвинувачам на слово щодо достовірності інформації або фактів. Наприклад, одна газета опублікувала листа, в якому Толедо звинувачували у вживанні наркотиків. Автор листа Карлос Пічілінг був главою пов’язаного з Монтесіносом воєнізованого угруповання, від рук якого загинули щонайменше 30 осіб.

Втрутившись, щоб підтримати атакованого зусібіч президента Перу, Організація американських держав нещодавно закликала дати Толедо можливість завершити свій президентський термін. Але опитування громадської думки продовжують свідчити про величезне падіння популярності президента, і ніхто не вірить, що він дотягне до кінця свого терміну в 2006 році.

Анхель ПАЄЗ — голова відділу журналістських розслідувань газети «Ла Републіка».