Як захистити інтереси в Iрані

Днями Держсекретар США Майк Помпео оголосив про запровадження проти Ірану «найжорсткіших санкцій за всю історію країни» з метою змусити його керівництво сісти за стіл переговорів і ухвалити кращу ядерну угоду. За його словами, після введення таких заходів Ірану доведеться боротися за виживання своєї економіки.

При цьому Держсекретар США назвав 12 умов, які Тегеран має виконати для підписання нової угоди і більшість з яких не мають відношення до підписаної 2015 року угоди з Іраном щодо його ядерної програми.

Треба нагадати, що США вже запроваджували проти Ісламської Республіки Іран «калічащі» санкції за словам тодішнього держсекретаря Гілларі Клінтон, які були спрямовані проти іранського нафтового, банківського та оборонного сектору, а також проти страхових, судноплавних та енергетичних компаній. Тоді всі ці заходи, які здійснювались США в координації з іншими країнами з 2009 по 2012 роки, привели керівництво Ірану до столу переговорів.

Сьогодні ситуація дещо інша, ніхто з країн ЄС не поспішає приєднуватися до санкцій США і запроваджувати власні обмежувальні заходи.

Тому постає питання: чи справді «найжорсткіші санкції за всю історію», як наголосив Помпео, принесуть бажаний результат — змусять Тегеран сісти знову за стіл переговорів? До яких наслідків може призвести це одностороннє рішення адміністрації Трампа як усередині Ірану, так і на Широкому Близькому Сході, і найголовніше для нас — чи вплинуть вони на співпрацю Києва з Тегераном і як діяти Україні в цій ситуації.

З цими питаннями «День» звернувся до посла України в Ісламській Республіці Іран Сергія БУРДИЛЯКА.

«РІШЕННЯ США ЛИШЕ КОНСОЛІДУВАЛО ЄС...»

— Рішення Білого дому, по суті, не було новим або неочікуваним. Висунуті Майком Помпео Ірану умови принципово не відрізняються від тих, що раніше були озвучені Дональдом Трампом у його промові щодо виходу зі Спільного всеохоплюючого плану дій (СВПД) щодо врегулювання іранської ядерної програми 8 травня цього року, та є свого роду продовженням згаданого виступу. 

Стратегія США, як і раніше, полягає в тому, щоб змусити Іран до переговорів із метою укладання «кращої угоди».

Незважаючи на те що іранська економіка вже багато років позиціонується як «економіка опору», негативний ефект від поновлення санкцій очікується більший, ніж у період їх застосовування до укладення СВПД. Слабким місцем передусім є банківська сфера, далі йде нафтовий сектор. Останніми роками інвестиції в нафтову промисловість Ірану суттєво скоротилися. Після відновлення санкцій іранська частка на нафтовому ринку зменшиться, Іран буде змушений конкурувати за рахунок ціни. Водночас Китай продовжить імпорт нафти з Ірану, так само й Росія в межах бартерних угод із Тегераном, і, з великою ймовірністю, Японія, Індія та Туреччина.

Airbus і Boeing, які після підписання СВПД уклали контракт на продаж 200 літаків Ірану, після відновлення санкцій можуть не доотримати близько 40 мільярдів доларів, оскільки видані їм американські ліцензії зможуть бути анульовані.

Згідно з заявами іранських посадовців, у найближчі тижні Тегеран прийме остаточне рішення щодо продовження участі в СВПД. Водночас Тегеран заявляє про готовність дотримуватися СВПД лише у тому разі, якщо матиме економічну користь від цього.

Наразі уряду Хасана Рухані завдяки початку переговорного процесу з ЄС та «євротрійкою» вдалося стабілізувати ситуацію в державі та утримати її під контролем.

Рішення США про вихід із СВПД лише консолідувало Європейський Союз та стимулювало до пошуку шляхів захисту власних економічних інтересів.

Верховний представник ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики Фредеріка Могеріні розкритикувала озвучений Майком Помпео жорсткий курс щодо Ірану, вкотре наголосивши, що альтернативи СВПД немає.

Україні також варто діяти з цих позицій, продовжуючи розвиток торговельно-економічного співробітництва з Іраном, у тих сферах, що не підпадають під дію санкцій США: сільське господарство, фармація, транспорт, освіта, туризм тощо, відшуковуючи необхідні для цього механізми.