Японське диво-2
Наймогутніший — не завжди безпроблемний. Попри те, що японська економіка вважається третьою за величиною у світі, їй довелося пережити чимало труднощів. Сьогодні в країні намітилися певні тенденції до одужання.
Сьогодні простежуються явні ознаки стабілізації і початку зростання японської економіки. Головним фактором цього процесу є стійке підвищення експорту країни. Зокрема, здійснення поставок товарів до Китаю набирає не прогнозовано швидкого темпу. Чимало економістів говорять про те, що очікуваний ріст експортних постачань у Китай може стати «чарівною паличкою», котра допоможе Японії перебороти затяжну дефляцію. У своєму щомісячному економічному прогнозі уряд відзначив, що економіка країни має «стійку тенденцію до відновлення». Уперше за три роки урядові чиновники офіційно оголосили про підйом економіки.
Між тим, японські проблеми серйозні і витоки їх мають системний характер. Якщо десятиліття тому економіку країни повсюди ставили у приклад для інших розвинутих індустріальних країн, то нездатність Японії вирішити свої проблеми в останні роки лише виступала подразником у політичних лідерів Європи і Північної Америки. Та і найближчі сусіди з азіатських держав, здавалося б, перестали сподіватися на те, що Японія найближчим часом спроможна відродити свою роль регіонального економічного лідера і двигуна економічного зростання.
Під час короткочасного підйому економіки в 1999 — 2000 роках багато хто почав вважати, що ці лікувальні засоби вже спрацювали. Японські політичні діячі і населення країни піддалися впливу ілюзорних позитивних змін. Тепер же останні події наочно переконують японських громадян, що без проведення конкретних реформ ситуація може лише погіршуватись. Але Японія не страждає на комплекс держави-невдахи, навпаки, це — усе та ж сама нація, яка спромоглася зреалізувати економічне чудо у 1950 і 1960 роках. Проблема полягає в тому, що ті установи і методи, котрі створили колись це чудо, усе ще керують Японією, і ці застарілі структури перетворилися на політичну і економічну гамівну сорочку для країни.
Проте Японії і зараз не бракує честолюбних бізнесменів, науковців і навіть бюрократів, котрі пам’ятаючи про колишні часи економічного процвітання, готові наважитись на другий прорив. Для цього потрібна професійно складена реалістична економічна програма, критична маса по бойовому налаштованих реформаторів та узгоджені дії державних відповідальних установ, котрі координуватимуть перебіг японської «перебудови». Ймовірно, що ця «перебудова» також займе не менше десятиліття, бо на шляху до реформ знаходяться безліч об’єктивних перешкод, однією з найбільших з яких є узгодження незліченної кількості специфічних інтересів великого бізнесу.
Економічний застій, у який вступила Японія близько 10 років тому, взагалі, не був дуже великою несподіванкою для фахівців. Зараз дослідники часто кажуть, що в цьому винна та структура, котра була закладена ще у довоєнні часи. У значній мірі це так. Проте справжні чинники сьогоднішніх стагнаційних процесів знаходяться на більш глибокому рівні, але якщо говорити дещо спрощено і за більш-менш явними критеріями, то сама японська структура, японська економіка та інші чинники японського феномену були орієнтовані на той глобальний сегмент в економічному сенсі, котрий сама Японія вже переросла.
У глобальному сенсі Японія довгий час займала позицію найкращого учня в класі — такого собі «відмінника». І в цьому перевершила навіть свого вчителя — Сполучені Штати. Проте США увесь цей час займали зовсім інший сегмент, зовсім іншу економічну і геополітичну нішу, і добровільно віддавали ті ніші Японії та іншим країнам. На сьогодні ж місце «першого учня» зайняла Південна Корея та інші східно-азійські «тигри». У деякому сенсі, до цього долучається і Китай та, певною мірою, Індія. Тобто конкуренція серед «відмінників», які повторюють за вчителем, настільки зросла, що феномен Японії просто цього не витримав.
Перехід японської економіки і всього суспільства на інші структурні рейки мусив відбутися на піку зростання, тобто у 80-ті, але цього не відбулося. Японія потрапила в ту ж пастку, в яку попадають дуже багато країн та корпорацій. Історія вказує, що жодна велика корпорація навіть на сьогоднішній день, не змогла «осідлати» інновації завтрашнього дня. Після багатьох невтішних спроб 80 — 90-х років діяти у відшуканні цих інновацій великі корпорації віднайшли дуже дотепний вихід. Відстежування і реалізація найглобальніших інновацій були дорученi невеликим незалежним фірмам. Чи піде цим шляхом Японія? Очевидно, так. Японія та її суспільство протягом уже близько півтора століття демонструють свою здатність до радикальної перебудови, силу духу, спрямовану на опановування новітніх способів розвитку.
