Європейський вибір України: шанс все ще є
Iнтеграція України до ЄС, проголошена ключовим зовнішньополітичним пріоритетом в інавгураційній промові Президента Кучми в листопаді 1999 року і визначена в урядовій програмі стратегічною метою держави на початку 2000 року, за словами держсекретаря МЗС України з питань європейської інтеграції Олександра Чалого на засіданні Комітету з парламентського співробітництва «Україна—ЄС», може «претендувати на національну ідею».
«Україна — країна стратегічного значення для Європейського Союзу», заявив на цьому ж засіданні голова делегації Європарламенту Ян Вірсма. ЄС, за його словами, робитиме все можливе для того, щоб, коли настане час говорити про членство України в Союзі, вона була до цього готовою. Вірсма запевнив, що ЄС буде намагатися робити все, аби уникнути «зведення мурів і неподоланних кордонів між Україною та ЄС».
В принципі — все це не є чимось радикально новим і таким, що виходить за межі звичних риторичних заяв, не наповнених жодною конкретикою. Причому з обох боків.
Щоправда, останній, Гетеборзький самміт ЄС, яким закінчилося головування в Союзі Швеції, дав, можливо, першу надію Україні — на ньому вперше було сказано, що її можуть запросити до участі в Європейській конференції, на якій разом із розширенням ЄС обговорюватиметься й подальший устрій Європи в цілому.
Співголова Комітету з парламентського співробітництва «Україна—ЄС» Іван Мусієнко переконаний, що перейти до практики вже вдалося. Склад делегації Європарламенту, що взяла участь у засіданні Комітету, був найбільш представницьким за три роки міжпарламентського діалогу. Вперше члени делегації Європарламенту відвідали регіони України. Роберт Гудвілл ознайомився зі станом нашого аграрного сектора, а Гордон Адам — із шахтами Донбасу. За словами Івана Мусієнка, в результаті члени делегації Європарламенту погодилися з тим, що приватизація в енергетичному секторі України, на прискоренні якої наполягає ЄС, потребує максимального врахування соціального аспекту й тому вимагає більшого часу.
«Практичне завдання» України — насамперед адаптувати своє законодавство до європейського в 17 сферах (просування, за словами віце-спікера Верховної Ради Степана Гавриша, намітилося лише в галузі торгівлі). Проблема полягає навіть не стільки в перекладі західноєвропейських зразків, на що часто посилаються в Україні, скільки в ухваленні принципово нового законодавства та його виконанні. Що у свою чергу дало б Україні можливість виконати так звані Копенгагенські критерії у політичній та економічній сферах, необхідні для подачі заявки на вступ до ЄС. Про те, що поступ України оцінюватиметься виключно за цими вимогами, нагадували депутати Європарламенту.
З цієї точки зору зрозумілою є увага ЄС до українського виборчого процесу. Скільки часу потрібно відводити на передвиборчу кампанію, мають вирішувати в Україні, переконаний голова делегації Європарламенту Ян Вірсма. «Хочу лише підкреслити, — заявив він, — що ми будемо дуже пильно стежити за рівністю умов для всіх кандидатів у народній депутати. І будьте певні, якщо цієї рівності не буде дотримано, ми зробимо відповідні висновки й оголосимо їх світові».
За словами віце-прем’єр- міністра України Василя Рогового, темпи зростання зовнішньої торгівлі України з країнами Європейського Союзу в 2,5 рази вищі за темпи зростання зовнішньоторговельної діяльності нашої країни в цілому. Взагалі ж, за словами віце-спікера Гавриша, майже половина обсягів зовнішньоторгівельного обігу України припадає на країни ЄС та країни-кандидати на вступ до Союзу.
Однак пересічному українцю показники зростання обсягів економічної співпраці України з країнами-членами Євросоюзу навряд чи компенсують відчуття приниження, пов’язане з процедурою отримання в’їзних віз, і зі ставленням до нього — українця — на Заході в цілому. «До нас ставляться, як до громадян Європи другого сорту, — заявив державний секретар МЗС України з питань європейської інтеграції Олександр Чалий. — На наш погляд, тут ідеться про європейські цінності прав людини». Актуальним є й питання захисту гідності тих емігрантів з України, які перебувають у країнах ЄС, хто легально, а хто й не дуже. На українців у країнах ЄС, переконаний Чалий, обов’язково мають поширюватися положення Європейської конвенції з прав людини.
Після початку бойових дій у Афганістані й посилення потоку нелегальних мігрантів, Україну найперше цікавить допомога ЄС в облаштуванні нашого східного кордону. Відповідаючи на запитання «Дня» пан Вірсма сказав, що «перш за все сьогодні йдеться про облаштування західного кордону України. Але зв’язок між західним та східним кордонами України є дуже тісним. ЄС хоче мати повну гарантію безпеки. Тому Європарламент вважає, що ЄС може надати фінансову допомогу в облаштуванні східного кордону України». Не виключено, що це питання буде підніматися в грудні на українсько-німецьких міжурядових консультаціях.
Делегати Європарламенту нічого не сказали про інцидент з ракетою С-200. Нам, очевидно, пробачили трагедію з російським Ту-154. Але довіру доведеться завойовувати саме практикою, і зовсім не в галузі дипломатії.
КОМЕНТАР
Олександр СТЕГНІЙ, керівник відділу соціально-політичних досліджень «СОЦИС-Геллап»:
— Значного, карколомного стрибка громадської думки на користь приєднання України до ЄС, принаймні, за нашими даними, не було. Ставлення до економічного аспекту інтеграції до Євросоюзу в більшості є позитивним. Тут спрацьовує рівень життя та рівень кооперації в країнах ЄС. Хоча, безумовно, для частини громадян України є певна пересторога, що переорієнтація суто на ринок країн ЄС може нас трохи відштовхнути від партнерів по колишньому Радянському Союзу та СНД, де наша продукція є конкурентоспроможною. Політична орієнтація на Росію та СНД в українському суспільстві є досить таки відчутною. Бажання орієнтуватися на Євросоюз особливо притаманне людям молодої генерації з вищою освітою. Можливо, третина населення України підтримує євроінтеграцію. Це цілком непоганий результат. Однак для того, щоб приєднатися до європейських структур, потрібно виконувати їхні вимоги. У цьому аспекті варто, наприклад, зважати, що понад 70% громадян України виступали за збереження смертної кари, яку наша держава скасувала на вимогу Ради Європи. Членство в ЄС також може бути пов’язане з досить непопулярними заходами.
