Євросоюз бере курс на модернізацію
Учора в Стокгольмі розпочався саміт Європейського Союзу, на якому в черговий раз зустрінуться лідери п’ятнадцяти країн-членів цієї організації. Подібні зустрічі в ЄС відбуваються раз на півроку в державі, яка головує на той період в Європейській раді міністрів. Із січня естафету головування в Євросоюзі перебрала у Франції Швеція. Між тим існують великі сумніви, що стокгольмський саміт залишить такий же помітний слід в історії ЄС, як, скажімо, амстердамський, або маастрихтський, чи, навіть, минулорічний у Ніцці. Причин тому — дві.
Причина перша: на порядку денному зустрічі у верхах у шведській столиці поставлені не настільки глобальні цілі, як то було на вищезгаданих (на попередніх вирішувалося питання про запровадження єдиної валюти, розширення, створення спільної армії тощо). Швеція, якій приписували роль основного двигуна розширення ЄС, навіть не дозволила собі включити на обговорення цього болючого питання. Ймовірно, під час зустрічі мова йтиме про прийняття нових членів до ЄС, проте чому відсутня інтеграційна тема в порядку денному? Натомість президент Єврокомісії Романо Проді напередодні саміту повідомив, що обговорення реформування ЄС проходитиме здебільшого в економічній площині. Лідери країн- членів збираються розглянути шість основних питань: енергопостачання, інтеграції європейських фінансових ринків, створення «єдиного європейського повітряного простору», патентування винаходів, навчання інформаційним технологіям та вирішення проблем у зв’язку зі старінням населення країн ЄС. Таким чином саміт у Стокгольмі стане ніби продовженням минулорічного саміту в Лісабоні, де йшлося про модернізацію економіки Євросоюзу.
Причина друга: Європейський Союз має надто багато проблем нині, які потребують негайного вирішення, а не розмірковування про далекі й світлі цілі. Невпинна епідемія ящура, коров’ячого сказу... Додала клопотів Брюсселю криза на македонсько-югославському кордоні. Обминути цієї теми представники ЄС не зможуть, як не зможуть приділити їй незначну побіжну увагу (грунтовний же розгляд забере відповідно більше часу). Які там перспективи, які плани в таких умовах, коли руйнується економіка, порушується баланс безпеки на континенті?
Багато запитань викликає участь у саміті президента Росії Володимира Путіна. Востаннє такої честі удостоївся російський лідер Борис Єльцин сім років тому. Відтоді відносини Росії та ЄС зазнавали значних змін. Чого варта тільки критика щодо Чеченської війни. Ситуація помітно змінилася за останній рік, коли Брюссель відчув нагальну проблему в диверсифікації енергоносіїв. На міжнародній арені Росія виглядає зараз явно у виграші, навіть попри напруження у відносинах із Вашингтоном (невдячну роль тут зіграв останній скандал із шпигунами).
Про Україну на саміті, судячи з робочого графіка, не йтиметься (гельсінська зустріч у верхах, на якій було прийнято стратегію щодо України в грудні 1999 року, вочевидь, поки що задовольняє Брюссель). Основні ж зовнішньополітичні питання, які розглядатимуться і частково були розглянуті вчора на саміті, це вже згадана балканська криза, а також конфлікт на Близькому Сході та вирішення проблем на Корейському півострові.
ДО РЕЧІ
Посол Швеції Оке Петерсон від імені Європейського Союзу передав учора прем’єр- міністру України Вікторові Ющенку доповідь про інвестиційний клімат в Україні, підготовлену членами Європейської бізнес-асоціації, повідомив УНІАН керівник асоціації Юрій Петрусь. За його словами, доповідь була підготовлена в лютому 2001 році на прохання уряду Швеції, яка нині головує в ЄС. Метою доповіді було визначення факторів, що стримують інвестиційний процес в Україні. Перш за все, йдеться про такі сфери, як право власності, кредитна політика, оподаткування і державне регулювання. Асоціація вважає найголовнішими на сьогодні два завдання: в Україні існує потреба зменшити втручання держави у діяльність приватного бізнесу; необхідно збільшити послідовність, стабільність та однакове застосування законодавства для всіх. Європейська бізнес-асоціація була створена у 1999 році як форум для обговорення і розв’язання проблем, з якими стикаються іноземні компанії в Україні.
