Євросоюз продовжує зберігати дистанцію
«Відстань між Україною і ЄС за короткий час скоротилася, цей процес ми вважаємо незворотнім, і ми стали краще розуміти один одного», — сказав Леонід Кучма з не надто веселим обличчям по закінченні переговорів з прем'єр-міністром Фінляндії (яка головує в ЄС) Пааво Ліппоненом і членом Європейської комісії Гансом ван ден Бруком. ЄС у відповідь — проголошує нарешті виділення Україні давно обіцяного кредиту на підтримку платіжного дефіциту в 150 млн. євро, висловлює «захоплення українськими успіхами», підтримує (на словах) участь України у відбудові Балкан, сподівається на швидке закриття ЧАЕС, обіцяє на своєму саміті в грудні в Гельсінкі ухвалити спільну стратегію щодо України — і більше нічого. Абсолютно нічого нового почути не довелося — при тому, що жодна зi сторін явно не збирається згортати ті відносини, які вже є.
Слова Кучми про перспективи — про членство України в ЄС, а спочатку — про її асоційоване членство в Союзі — явно не знаходять ні підтримки, ні чіткої відповіді. Враження таке, що Україна Євросоюзові — при всіх заявах про стратегічність і унікальність відносин з нею — непотрібна. Принаймні така Україна, якою вона є сьогодні — і яка стала такою не без участі президента Кучми.
«Це була дуже мотивуюча зустріч для того, щоб Європейська комісія справді підготувала спільну стратегію ЄС щодо України», — сказав ван ден Брук. Хоча мова про це йде з минулого року, і, наскільки відомо, проект цієї стратегії вже існує. Про повне залучення України до європейських механізмів там не йдеться, але в цілому українські дипломати оцінюють тон документу, як досить доброзичливий. Саміт не вирішив не лише перспективних, але й сьогоденних проблем — зокрема, торговельних. Вирішено, що над проблемами спільної торгівлі та інвестицій наступної середи більш детально працюватиме спільна комісія зi співробітництва. Міністр зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі Андрій Гончарук сказав пресі в кулуарах, що Україна вважає, що оскільки вона фактично залишилася єдина на європейському ринку металів (всі інші «не свої» звідти вже витіснені), і займає лише п'ять його відсотків, то це вже не є загрозою, і пропоновані ЄС тарифи в 56 відсотків від вартості є дискримінаційними. І що Україна сподівається зберегти обсяги торгівлі металами на рівні минулого року, добитися збільшення квот на текстильну продукцію. І що на сьогодні 24 з 28 претензій ЄС до України вже подолано — отже, Київ має право сподіватися на адекватну реакцію. Саме тоді, в середу, поговорять і про торгівлю автомобілями, і ще багато про що.
Поки ж ЄС у спільному комюніке закликає Україну «здійснити відповідні заходи» щодо повного виконання положень угоди про партнерство і щодо її вступу до Світової організації торгівлі. Так, наче це більше потрібно Брюсселю, ніж Києву. Про глибоку зацікавленість з боку ЄС свідчить і те, що лише зараз почалося вивчення можливостей створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС — хоча Київ на цьому наполягав ще два роки тому.
Нічого певного — й щодо того, чи виділить ЄБРР кредити на добудову блоків Хмельницької та Рівненської АЕС, що мають компенсувати ЧАЕС. «Рішення буде ухвалено восени». Щоправда, «ЄС не бажає ускладнювати життя Україні своїми рішеннями» з цього приводу, сказав прем'єр-міністр Фінляндії. Він не вважає останні заяви з цього приводу канцлера ФРН Герхарда Шрьодера (той під тиском своїх зелених просив Київ подумати над розвитком неядерної енергетики) якимось ускладненням. Але ж — чи буде Європа фінансувати виведення ЧАЕС з експлуатації, на необхідності чого там заявляють мало не щодня, невідомо.
Реального зближення поки що не спостерігається — про це не бажають говорити дипломати, але так є. Схоже, що Європа, маючи безліч власних проблем, просто боїться України. І наша країна таки дає для цього привiд. Хоча ніхто не знає, що може бути за кiлька років.
