Югославія та Китай знайшли одне одного
Відвідини цими днями Югославії китайським головою парламету Лі Пеном не стали несподіванкою ані для світової спільноти, ані для самого Белграда (незважаючи на те, що з керівництвом СРЮ сьогодні не бажає вести переговори жодна країну Заходу). Зближенню ж між двома дуже несхожими країнами може посприяти й обопільне несприйняття «втручання закордонних країн», і низка подібних внутрішніх проблем.
«Усі країни і нації повинні жити дружно, спільно насолоджуватися миром та щастям. Зарубіжним державам не можна втручатися в цю справу», — підкреслив Лі Пен у виступі в югославській Скупщині. Неодноразові закиди міжнародних організацій на те, що як в Китаї, так і в Югославії не дотримуються прав людини (починаючи від історії в Піднебесній із арештами сектантів, закінчуючи закриттям в Белграді цілої низки незалежних мас-медіа) — це і є, очевидно, основне «втручання» в нібито безхмарне буття двох держав.
Об’єднує держави і боротьба з будь-якими проявами сепаратизму, наявного чи уявного. Як це було в Косово та Тибеті, як може статися з Чорногорією та Воєводиною. Для Белграда сьогодні найболючіша тема — Косово, то для Пекіна — Тайвань. Відносини обох країн з Росією (в політичній площині) складаються набагато краще, ніж iз Заходом. Більше того, обидві країни обурені поведінкою Заходу щодо них.
По-перше, торішня загибель працівників китайського посольства в Белграді від авіаударів натовських винищувачів. По-друге, смерті сотень мирних югославів під час цієї ж повітряної кампанії в Косово.
Лі Пен у Белграді приєднався до звинувачень Мілошевичем місії ООН в Косово у «геноциді проти неалбанського населення». Потім у спільній заяві, яку було виголошено по югославському телебаченню, Мілошевич та Пен вказали на «систематичні» прояви насильства в Югославії через відповідну резолюцію Ради Безпеки ООН. Зрештою обидві сторони наголосили на необхідності виведення з Югославії миротворчих військ. Схоже на те, що пошук югославським керівництвом політичних друзів триває більш-менш успішно. Щоправда, цей пошук може стати ходінням по замкнутому колу, яке колись та доведеться розірвати.
