«За звичайним сценарієм»

Цієї неділі, 11 жовтня, в Білорусі відбудуться президентські вибори. Жодних яскравих плакатів  із агітаційними лозунгами в Мінську не знайти — лише скромні повідомлення з датою виборів та біографіями кандидатів. Цього року їх лише чотири. Незважаючи на прагнення Олександра Лукашенка повернути довіру Заходу шляхом демократичних виборів, втрачати роками вибудувану систему влади він не збирається. Білоруси вже звикли, що вибори — лише формальність, а останній вибір зроблено в далекому 1994-му. Ніхто не сумнівається, що наступні п’ять років країною керуватиме саме Олександр Лукашенко.

«Вибори відбуваються за звичайним для Білорусі сценарієм — під повним контролем виконавчої влади, — розповідає політолог Юрій Чаусов. — Немає сенсу використовувати адміністративний ресурс, бо сам сценарій виборчої кампанії написано для того, щоб  наприкінці переміг із певними відсотком голосів чинний президент. У цьому плані компанія схожа на всі попередні».

Чи не вперше Олександр Лукашенко бере участь у виборах на тлі економічних негараздів. Лише за грудень — січень білоруський рубль знецінився на 40%, а в серпні — ще на 17%. Гаманець білорусів значно схуд порівняно з минулим роком, а це — виклик для Лукашенка, оскільки похизуватися зростанням заробітної плати та соціальними виплатами в країні він не може.

«У Білорусі за останній рік значно впав рівень доходів населення, — розповідає Юрій Чаусов. —  Головним суперником Лукашенка на цих виборах є не хтось із опозиційних кандидатів, а він сам. Лукашенко 2010 року свої передвиборчі обіцянки не виконав. Люди розуміють, що відповідальність лежить на ньому, на його політиці».

Враховуючи економічний стан країни та владу, яка за 21 рік почала набридати, є ймовірність, що на виборах білоруси можуть висловити своє невдоволення. Однак голосування як інструмент змін в житті країни білоруси вже не розглядають. «Ці вибори можуть стати способом сказати «фе» правлячій системі. При чому це не тільки щодо опозиційного електорату, а й широких верств населення», — додає Чаусов.

Окрім чинного президента, кандидатами на вибори вдалося зареєструватися ще трьом — Тетяні Короткевич, Сергію Гайдукевичу та Миколі Улаховічу.

Тетяна Короткевич — перша в історії країни кандидат-жінка, яка опозиціонує себе чинному президентові й кандидату на п’ятий термін Олександрові Лукашенку. Виступає за обмеження можливості обіймати одній особі посаду президента до двох термінів, а також за виборність місцевих рад. Але ряд опозиційних сил вирішили не підтримувати її.

«Короткевич виступає проти того, за що виступає Лукашенко. Непідтримка іншими опозиційними силами — нормальна ситуація, якщо ти не можеш перемогти Лукашенка, значить, можеш боротися проти іншого опозиціонера. Для виборця це питання не стоїть, у списку вони бачать її як єдиного опозиціонера», — говорить Юрій Чаусов.

Гайдукевич і Улаховіч — це кандидати партій, які є кишеньковими, лояльними чинній владі. Їхня участь покликана вигідно оцінити монопольний характер Олександра Лукашенка. Якщо Гайдукевич дозволяє собі певні заяви як альтернативного політика і принаймні говорить про те, що хоче бути президентом, то Улаховіч — це кандидат, який іде з риторикою підтримки чинного президента.

«Другий тур я розцінюю як вкрай малоймовірний. Вибори в Білорусі відбуваються як адміністративна процедура. Виборчі комісії видають ті цифри, які від них вимагає їхнє керівництво. А всі виборчі комісії перебувають під тотальним контролем виконавчої влади, опозицію в них не представлено. Комісія видасть ті цифри, які від них вимагатимуть, незалежно від волевиявлення», — зазначає Юрій Чаусов.

Мир став ключовим аргументом кандидатів. На тлі українських реалій може здатися, що кандидати грають із виборцями, застерігаючи від українського варіанту розвитку подій. Але, як зазначає політолог Юрій Чаусов, це всього-на-всього ідеологема Великої вітчизняної війни, яка, можливо,  й перегукується з подіями на Донбасі, але відіграє далеко не першу роль у виборчій кампанії.  

«Можливо, бойові дії в Україні й вплинули на гасла кандидатів, зокрема Короткевич, яка справді йде з гаслом мирних змін. Для населення в цілому це не ті вибори, на яких голосують «за» чи «проти» українського сценарію змін у Білорусі. Жорстка економічна криза — безпрецедентна в Білорусі та більш значима для людей. Це скоріше алюзія до Великої вітчизняної війни, яка традиційно є однією з ідіологем влади. Тема України є, але вона далеко не основна, людей насамперед турбує їхнє матеріальне становище, яке помітно погіршилося», — додає політолог.