Жешув: спроба номер два
Зустріч у Жешуві проходитиме під знаком невідкритого в травні у Львові «Цвинтаря орлят», навіть якщо польська сторона цього ніяк не афішуватиме. З цього приводу було вже багато сказано й написано, на початку червня тут, у Жешуві до знаходження компромісів закликали голови українського і польського урядів Анатолій Кінах і Лешек Міллер. Про те, що компроміс повинен бути знайденим, кілька разів говорив і Президент Леонід Кучма. Отже, зустріч буде символічною.
Напередодні зустрічі було оприлюднено листа представників львівської інтелектуальної громади до президентів України і Польщі з проханням не встановлювати точної дати відкриття військових меморіалів у Львові (в даному випадку йдеться не тільки про «Цвинтар орлят», а й про український меморіал). «Ми переконані, що недружнє ставлення частини львів’ян, яке іноді виплескується у ксенофобські настрої, зовсім не презентує переконань більшості львівської громади», — йдеться в листі. В ньому також говориться, що найкращим виходом iз ситуації було б рішення, вироблене шляхом конструктивних переговорів представників урядів України і Польщі, органів місцевого самоврядування Львова, експертів — архітекторів, мистецтвознавців, істориків, представників громадських організацій. Ті, хто підписав листа, вважають за доцiльне, щоб питання було виведене з площини зведення історичних рахунків і вирішене в дусі християнського єднання — тому вони пропонують підключитися ієрархам Української греко-католицької та Римо-католицької церков, віруючим обох конфесій.
Представники польської дипломатії досить спокійно поставилися до того, що урочисте відкриття «Цвинтаря орлят» за участі президентів у Львові не відбулося. Як говорили польські дипломати «Дню», сьогодні і найближчим часом двом країнам потрібно буде вирішити значно більш серйозні і актуальні проблеми. Більшість iз них лежить якраз в економічній площині, зокрема, у можливостях інвестування, банківської співпраці. Українська сторона, серед іншого, планувала використати форум для презентації можливостей нафтопроводу Одеса—Броди, вірніше, його залучення до схеми поставок енергоносіїв до Західної Європи. Нафтопровід поки що «сухий», його наповнення нафтою шукають в екстренному порядку, між тим, зараз завершується розробка техніко-економічного забезпечення цього маршруту, яке виконувалося американською компанією. Україна сьогодні розглядає енергетичний сектор чи не як головний локомотив свого руху в європейському напрямку. І нафтопровід Одеса— Броди, говорили «Дню» в МЗС України, цілком відповідає стратегічній зацікавленості Європейського Союзу в диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, він має політичну підтримку в багатьох європейських структурах, і питання виникають передусім стосовно комерційних аспектів. Польща не один рік висловлювала саме політичну підтримку цього проекту, але завжди йшлося про розходження з українським баченням створення консорціуму для траснпортування каспійської нафти цим шляхом. В результаті, консорціум не створено досі — хоча польські компанії в той же час підкреслюють, що зберігають інтерес до цієї ідеї. Свого часу представники польського енергетичного бізнесу вказували на те, що з комерційної точки зору проект Одеса—Броди—Плоцьк (Польща) є не надто прибутковим, але він може бути дуже важливим з політичної точки зору, і тому поляки завжди готові обговорити конкретні пропозиції.
З політичної точки зору делегаціям обох країн буде також надзвичайно важливо обмінятися думками стосовно нещодавньої домовленості президентів Кучми та Путіна і канцлера ФРН Шредера про співпрацю з газового транзиту. Досі польська сторона утримувалася від коментарів на цю тему, це стосується й заяв українського та російського керівництва про те, що віднині тема «обхідного» газопроводу, який мав проходити польською територією, просто знімається. Керівництво Польщі, зрештою, мало нагоду отримати інформацію з перших, але різних рук — саме в ці дні в Польщі перебували федеральний канцлер ФРН Шредер і голова правління «Газпрому» Олексій Міллер. Можливо, кут бачення української сторони буде достатньо цікавим для порівняння. До речі, вчора проходила презентація українських інвестиційних можливостей в енергетичній галузі на міжнародній конференції в Брюсселі. Енергетична дипломатія, таким чином, нарешті стала частиною загальної політики Києва.
Навряд чи буде зайвим стверджувати, що саме спільні масштабні проекти — це те, що дозволить зменшити негативні ефекти від розширення Європейського Союзу для України і якимось чином відійти від негативного сприйняття народами один одного. Польща, до речі, сподівається, що стане членом ЄС в першому півріччі 2004 р. Вже наступного року вона буде змушена запровадити візовий режим для українців. І багато що тепер залежатиме від того, наскільки вдасться подолати психологічний бар’єр, що виник через проблеми із львівським цвинтарем.
