Жінки проти хунти

Союз М’янма багато років поспіль посідає перші місця у «чорних списках» правозахисних організацій. За даними Amnesty International, військові, що з 1962 року правлять країною (до 1989 року вона називалася Бірмою), тримають за ґ ратами понад 1200 політичних в’язнів. Наприкінці березня посланник ООН з прав людини Пауло Сержіо Пінейру перервав свою місію у М’янмі після того, як знайшов мікрофон під столом у кімнаті, де вів конфіденційні розмови з в’язнями совісті. Організація Refugees International Group звинувачує військових М’янми у систематичних згвалтуваннях жінок етнічних груп карен, карені, мон, тавойан та шан.

1990 року в цій країні відбулися вибори, на яких перемогла опозиційна Національна ліга демократії, однак військові відмовилися передати їй владу. Лідер опозиції Аунг Сан Суу Кій — лауреатка Нобелівської премії миру 1991 року, в останнє десятиліття тривалий час перебувала під домашнім арештом. Західні держави, й зокрема США, не поспішають визволяти народ Бірми від тиранії військових. Але попри це люди плекають надію на те, що в їхній країні можна буде вільно думати й говорити, по-справжньому вчитися й працювати. Днями до України приїхали співробітниці організацій, що працюють у таборах бірманських біженців у Таїланді, Майра Му та Нау Лей Ді. Вони були слухачками курсу «Уповноважувальна освіта» Інформаційно-консультативного жіночого центру. Майра Му та Нау Лей Ді розповіли «Дню» про те, як жінки Бірми змагаються за свої права та права чоловiкiв на гідне людини життя.

Майра Му та Нау Лей Ді належать до близьких одна однiй етнічних груп карен та карені, що впродовж багатьох років зазнавали переслідувань. Нау Лей Ді дізналася про те, як насправді називається її народ, і змогла вивчити його мову лише після жорстоко придушеного повстання проти військових 1988 року — тоді хунта остаточно захопила всі важелі влади в державі. Нау Лей Ді залишила свій дім і країну. Впродовж трьох років потому до її батьків щодня приходили військові й вимагали розписуватися в тому, що ті не контактували з дочкою. У противному випадку батько потрапив би за ґ рати. Нещодавно Нау Лей Ді відвідала її мати — таємно.

У М’янмі сьогодні можна потрапити до в’язниці за одне лише слово, в якому хтось почує «політичний підтекст»; проведення нових виборів малоймовірне, розповіли Майра Му та Нау Лей Ді. За їхніми словами, народ цієї країни не сподівається на допомогу міжнародної спільноти. (До речі, М’янма посідає друге місце після Афганістану серед країн — виробників опіуму. На переконання Майри, до цього «бізнесу» причетний і військовий уряд — надто добре розгалуджена система наркоторгівлі в регіоні).

У таборах біженців у Таїланді, неподалік від бірманського кордону, звичайно, немає військової хунти, однак життя тут також невеселе. Різні міжнародні організації допомагають з харчуванням, медичним обслуговуванням, освітою тощо. Однак вчаться люди за книжками десятирічної давнини. Вийти за огорожу табору не можна, інакше вас заарештує тайська поліція.

«Лідер опозиції Аунг Сан Суу Кій сьогодні знаходиться в Янгоні (колишній Рангун. — Авт. ) і поводиться досить обережно, — розповіла Майра. — Кілька місяців тому вона їздила країною, однак діє дуже виважено, дбає про власну безпеку. Коли ми бачимо, що вона не вільна у своїх діях, наша надія, звичайно, трохи в’яне. Але ми готові до довгої дороги. Сьогодні у вигнанні працює Національний конгрес Союзу Бірми — він об’єднує всіх, хто змагається за демократію. До нього входять представники різних етнічних груп».

«Сьогодні ми бачимо, що всім нам потрібно більше знань, більше навичок, — додає Нау Лей Ді. — Нам потрібно підніматися на вищій рівень. Особливо жінкам — з різних причин вони часто терпіти не можуть одна одну, не можуть й гадки припустити про якусь згуртованість. Наразі жінками потрібно переконатися, що варто об’єднуватися заради миру та освіти». За словами Майри Му, сьогодні жінки Бірми — як всередині країни, так і в еміграції, починають відстоювати свої права, займають керівні посади. Національний конгрес готує проект нової конституції Бірми. Країни, яку військові переробили і навіть перейменували на власний смак, але яка, вірять Майра Му та Нау Лей Ді, коли-небудь вийде з «казарми».