«Золотий» пил патріарха
Патріарх Кирило вже найближчим часом може значно поліпшити свої житлові умови. Його представники зуміли домогтися накладення арешту на квартиру в престижному «Будинку на набережній», яка належить лікарю-кардіохірургу, колишньому міністрові охорони здоров’я Юрію Шевченку, і розташовується по сусідству з житлом патріарха Кирила (Володимира Гундяєва). Суд вирішив, що саме ціною власних апартаментів Шевченко може відшкодувати непоправну втрату, завдану майну Гундяєва. Меблі і книги патріарха виявилися покриті шаром пилу, який, як порахували служителі Феміди, прилетів з квартири екс-міністра. При підрахунку величезної суми збитків враховувалися навіть наночастки, виявлені в помешканні Гундяєва.
Як розповіли представники Юрія Шевченка, ця історія почалася ще 2010 року. Тоді родина Шевченка придбала квартиру в будинку №2 по вулиці Серафимовича («Будинок на набережній») для дочки Ксенії і її четверо дітей. Навесні 2010 року в апартаментах почався ремонт, який в жовтні перервала вельми представницька делегація. Несподівано до приміщення увірвалися керівники управи району Якиманка, представники мерії, співробітники правоохоронних органів і навіть один депутат Держдуми. Робітників мало не під конвоєм відвели до квартири поверхом вище, де їх очікувала така собі Лідія Леонова. Там будівельникам указали... на пил, після чого доправили до відділку міліції. А втім, через що зчинився такий переполох, з’ясувалося досить швидко.
Пил з’явився в п’ятикімнатних апартаментах площею 144,8 кв. м, які належать Володимиру Михайловичу Гундяєву. Це мирське ім’я патріарха Московського і Всієї Русі. А Лідія Леонова — вірна соратниця Кирила, яка багато років супроводжує його по життю (за даними ЗМІ, Леонова — сестра Гундяєва). І прописана в одній з патріархом квартирі по вулиці Серафимовича. «Юрій Леонідович Шевченко не хотів конфлікту з патріархом Кирилом, якого знає багато років, — зазначили співбесідники агентства «Росбалт». — Коли він купував квартиру, то навіть не підозрював, хто його сусіда зверху. Шевченко був готовий без жодного з’ясування походження пилу відшкодувати збитки, але жодного діалогу налагодити не вийшло».
За словами представників Шевченка, незабаром після того, що сталося, з колишнім міністром зв’язався депутат. Він запропонував себе як посередника в залагоджуванні виниклого конфлікту з Гундяєвим. Суть пропозиції полягала в даруванні патріархові квартири, а його представникові — 500 тис. євро. Шевченко визнав такі вимоги надмірними. Його опоненти пообіцяли, що все одно свого доб’ються. «Ми не знаємо, чи знав патріарх про ці переговори, чи мало місце щось інше», — заявили «Росбалту» представники Шевченка.
Незабаром до Замоскворецького суду було подано позов на Шевченка на суму 26 млн рублів, яку потім було знижено до 20 млн рублів. Леонова стверджувала, що будівельний пил опинився буквально на всіх предметах у квартирі патріарха, в результаті меблі, килими і штори стали цілком непридатними.
Як пояснення того, чому всі предмети на час ремонту довелося вивезти з квартири, позивачі навели дуже вражаючі аргументи. Не знаючи обставин справи, можна було подумати, ніби помешкання Гундяєва опинилося по сусідству з АЕС у Фукусімі, коли там сталася катастрофа. Леонова додала до позову висновок фахівців з інституту імені Н.С. Курнакова, що виявили в пилу такі собі наночастки, «які при можливому тривалому контакті з людиною можуть негативно вплинути на здоров’я людини, викликаючи захворювання, у тому числі й онкологічні».
«Позовні суми нічим толком підтверджені не були, — зазначають представники Шевченка. — У Леонової не було чеків або інших товарних документів. Більше того, вона не надала жодного документа, що взагалі має відношення до всіх цих нібито зіпсованих предметів. Леонова просто прописана в цій квартирі, а належить вона Гундяєву, який жодних доручень представляти його інтереси в суді ні Леоновій, ні її адвокатові не давав. Патріарх взагалі не підписав жодного документа, пов’язаного з даним судовим розглядом. З таким же успіхом Леонова може подати позов про відшкодування їй збитків за пил на Спаській башті Кремля. Історія з наночастками не витримує жодної критики. Мало того, що самі дослідження вельми спірні, так ще і немає жодних доказів зв’язку появи наночасток у квартирі Гундяєва з ремонтом у квартирі Шевченка». Почався суд з невідомим позивачем і його невідомим адвокатом (без офіційного підтвердження повноважень).
Проте Замоскворецький суд задовольнив позов Леонової в повному обсязі, зобов’язавши Шевченка виплатити 20 млн рублів. Дане рішення було оскаржене в Мосміськсуді. У касаційній скарзі представники Шевченка порушили вельми болючу для патріарха тему: «Специфіка даної справи полягає в тому, що не залучений до участі у справі власник квартири В. М. Гундяєв, будучи Святійшим Патріархом Московським і Всієї Русі і одночасно ченцем, за Статутом Василя Великого, згідно з 6-м правилом Двократного Собору і Статутом РПЦ не має права володіти будь-якою власністю. Суд першої інстанції був зобов’язаний з’ясувати правомірність звернення з позовом Л. М. Леонової». Простіше кажучи, адвокати стверджують, що сам патріарх, через вищеперелічені обставини, такий позов подавати б не став. А Леонова не надала жодних підтверджень своїх прав вимагати таку велику суму на користь власника квартири Гундяєва.
Мосміськсуд не став вдаватися до таких нюансів і в лютому 2012 року залишив рішення Замоскворецького суду чинним. Більше того, Леонова зажадала, щоб для забезпечення її позову було накладено арешт на дві квартири в «Будинку на набережній»: на ту, що належить дружині Юрія Шевченка і ту, яку придбав він сам, а потім подарував дочці Ксенії. Представники патріарха визнали, що витрати з прибирання пилу в його апартаментах, у тому числі не відображені в позові, коштують стільки ж, скільки дві квартири в одному з найдорожчих будинків столиці. Замоскворецький суд в даному питанні знайшов сили задовольнити запити представників патріарха не повністю. Арешт було накладено лише на квартиру Ксенії. При цьому її оцінили всього в 15 млн рублів, тоді як ринкова вартість таких апартаментів в «Будинку на набережній» становить близько 50 млн рублів.
