«Зондування» Iванішвілі

Сьогодні в Женеві відбулися перші за чотири роки переговори між Грузією і Росією після серпневої війни 2008 років. Спеціальний представник прем’єр-міністра з питань врегулювання відносин з Росією Зураб Абашидзе зустрівся із заступником міністра закордонних справ Росії Григорієм Карасіним.

«Зустріч завершилася з затвердженням нової дати, 23-й раунд дискусій щодо Закавказзя пройде в кінці березня. Будемо покладатися на наших співголів від ООН, ЄС та ОБСЄ, що вони зможуть виробити таку формулу наших дій, яка б влаштовувала всіх», — сказав Карасін, якого цитує РІА-Новини. У свою чергу, грузинська сторона висловила незадоволення переговорами, які відбулися і відзначила, що не отримала відповідей на питання, на питання, які її цікавлять...

Нагадаємо, в результаті грузино-осетинського конфлікту російські війська увійшли на територію Південної Осетії і Абхазії. Відокремлення під російським патронатом цих територій від Грузії міжнародна спільнота не визнає.

«День» попрохав експертів прокоментувати ці переговори.

Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, журналіст, Москва:

— Сам факт цих переговорів не є політичною сенсацією. Навіть під час правління Михаїла Саакашвілі контакти між Москвою і Тбілісі були досить тісними, хоч і через посередників. Інша річ, що вони стали перевіркою Іванішвілі. Того, наскільки він спроможний бути дипломатом. Адже до влади він прийшов як «людина Москви», що зробила там бізнес. У певному сенсі, він вважався і ставлеником Кремля. Виборці в Грузії не пробачать Іванішвілі, якщо він скоригує позиції щодо Південної Осетії та Абхазії.

Становище Росії зараз двоїсте. З одного боку, вона шукає способів, аби не зрадити союзників — Абхазії і ПО. З другого, вона хоче скинути із себе цей геополітичний тягар. У цьому сенсі Іванішвілі має мінімальний простір для політичного торгу. Інша річ, він досі не виявив себе як дипломат і у складі його уряду (наскільки відомо) таких людей немає.

Найбільш імовірний варіант, що дипломатичні відносини цих країн буде у майбутньому відновлено. Проте розв’язати територіальну проблему буде важко. Росії буде непросто собі пояснити, як це вона «здає» одну з головних зовнішньополітичних перемог. Якщо Росія відмовиться від Абхазії і ПО — в ній це не викличе жодних хвилювань.

Ці переговори — перевірка і для Росії — наскільки вона зможе відмовитися від імперських амбіцій. Власне, підпорядкування Грузії для Кремля — важливіше, ніж ситуація в цих невизнаних республіках.

Міша ТАВХЕЛІДЗЕ, журналіст, Грузія:

—  Подібні зустрічі й обговорення «гуманітарних і технічних» питань абсолютно безглузді з практичної точки зору. Із політичної ж, вони суперечать будь-яким інтересам Грузії.

Для Росії важливо, щоб ми відмовилися від ідеї вступу до НАТО. Інших інтересів у Росії в Грузії немає. Усі ці розповіді про «братські грузинський та російський народи» — міфологія й порожній звук.

Москва домагається як мінімум того, щоб тема окупації відійшла на другий план. Завдання максимум — домогтися того, щоб Грузія відмовилася від інтеграції до євроатлантичного простору та її повернення на російську «орбіту».

Населення Грузії ці переговори хвилюють зараз менш за все. Так зване налагодження відносин з Росією  — нікому не цікаве. Ця зустріч — спроба продемонструвати, що новий уряд, на відміну від старого, конструктивний і хоче налагодити відносини з Росією й іншими країнами. По-друге, в грузинському уряді рішення не ухвалюють колегіально — все залежить від Бідзіни Іванішвілі. Проте хоч яку б демократію будував Іванішвілі, підтримка населення йому потрібна. Грузини не хочуть до Росії.

Іванішвілі виявився жертвою власного менталітету — радянської людини, для якої Росія — «пуп» Землі. З другого боку, він — жертва власної міфотворчості в тому, що Росія відіграє серйозну роль у розвитку економіки Грузії. Навряд чи відкриття російського ринку щось кардинально поліпшить. Утім, він почав цей процес, і тепер його треба продовжити.

Після перемоги Іванішвілі на виборах минуло 2,5 місяця. За цей час він спромігся капітально зіпсувати відносини із Заходом. Один із американських конгресменів навіть пожартував: якщо Януковичу для цього знадобилося два роки, то новому грузинському урядові — всього два місяці.

Основна проблема Заходу з нинішнім урядом Грузії полягає в тому, що він сприймає дії Іванішвілі як зведення особистих і політичних рахунків. Узяти ті ж арешти. Так само існує ризик, що Іванішвілі може зробити вибір на користь Росії. І якщо зараз це не підтримують грузини, то він принаймні докладе зусиль, щоб переконати їх у протилежному.

Коли обирали Іванішвілі, більшість розраховувала на якісь соціальні або фінансові преференції. Є люди, які серйозно вірили, що в разі його перемоги вони отримають від нього по $1 тис. Іванішвілі не збирався нікому нічого давати, особливо зі своїх грошей. І тепер люди починають висловлювати незадоволення. Наразі йому вдається, за рахунок гучних судових процесів й арештів, які проходять під прапорами «відновлення справедливості», консолідувати свій електорат. Проте й цей ресурс у нього рано чи пізно скінчиться.

Ще один момент — багато хто голосував за «Грузинську мрію», тому що їм набрид уряд «Національного руху» з його помилками, зарозумілістю, відсутністю зворотного зв’язку. Тепер же багато хто з цих людей схопився за голову — потроху приходить розуміння, що вони мають справу з людиною з глибоким радянським менталітетом.