Зовнішній інформаційний тиск на Київ посилюється

За останні дні Леонід Кучма отримав два послання від Джорджа Буша. Дуже різнi послання, які контрастують між собою за тональністю. В одному — висловлюється підтримка та надія на співробітництво. В другому, яке було доручено озвучити послу США в Україні Карлосу Паскуалю — застереження, яке прямо вказує на можливість перегляду надання допомоги Україні, в разі, коли Кучма не вживе серйозних заходів із демократизації суспільства та лібералізації економіки. Очевидно, із цим абсолютно випадково збіглася публікація у «Файненшл Таймс» листа Джорджа Сороса, в якому він закликає Президента Кучму передати свої обов’язки прем’єр-міністрові, якщо до цього призведуть результати слідства. Захід же, на думку фінансиста, «повинен зайняти чітку позицію, засуджуючи поведінку і дії пана Кучми».

На момент виходу газети до друку жодна з українських офіційних установ не оприлюднила своєї реакції на ці виступи. В одній з них «Дню» (з проханням не посилатися) сказали, що реакція неодмінно з’явиться на наступному тижні. Тобто в умовах глобально-миттєвого поширення інформації влада знову демонструє «загальмовану реакцію».

Лист Сороса, насправді, не містить в собі нічого нового. Фінансист завжди відрізнявся критичним, якщо не сказати більше, ставленням до української влади. Статті Сороса у «Файненшл Таймс», «Інтернешнл Геральд Триб’юн» свідчили, принаймні, про те, що він не забуває про країну, про яку він має своє специфічне уявлення і, можливо, певні задумки. Сорос відразу після президентських виборів зізнався, що не вірить у «нового Кучму». Цю ж думку поділяли й деякі американські експерти. Очевидно, саме їм і довіряє нинішня американська адміністрація — що прямо випливає з останніх заяв її представників.

Навряд чи варто було б розцінювати слова Сороса як вимогу — зрештою, він має право висловити свій погляд на проблему. Так само, як і будь-хто інший, чию точку зору «Файненшл Таймс» знайде можливим надрукувати.

Різка позиція адміністрації Буша-молодшого щодо українського керівництва — дещо інша справа. «Ситуація непроста», — кажуть з цього приводу українські дипломати, відмовляючись її коментувати. Ситуація, очевидно, непроста вже через те, що важко провести ту межу, яка роздiляє побажання і спробу втручання. Причому за безсумнівної залежності України від добрих відносин із Вашингтоном.

Ситуація непроста й тим, що починає нагадувати сценарії, які вже було використано в Югославії, на Філіппінах чи в деяких інших країнах — коли зміні влади передували різкі заяви Держдепартаменту США та масовані кампанії в газетах західних країн. Але ж Україна — далеко не Югославія Мілошевича.

Ситуація непроста й тим, що дуже просто спровокувати антизахідні настрої в суспільстві, які навряд чи могли б піти на користь обом сторонам. Між іншим британський тижневик «Економіст» в останньому номері зазначив, що масштаби операції з підслуховуванням вказують на те, що дуже впливові і компетентні політичні сили хочуть усунути Л.Кучму з посади. На думку «Економіста», єдиний, хто виграв від цього скандалу, — Кремль.

Очевидно, що Україна сама повинна вирішувати свої проблеми, наявність яких було б безглуздо заперечувати. Це стосується й свободи преси, і ситуації з правами людини, і наявності громадянського суспільства, і бізнес-клімату. Але при цьому навряд чи варто використовувати трагедію Гонгадзе як прапор.

І очевидно, в інтересах самої України було б довести, що вона прагне не американської допомоги. А визнання себе як демократичної країни, з якою варто мати справу. А не диктувати умови.