Про здатність до самообмеження
1 листопада світ відзначив День вегана
Я маю декількох знайомих, які обрали вегетаріанство і, зокрема, веганство як спосіб життя. Тема ця суперечлива, хоч і не нова. Можна приводити багато аргументів як «за», так і «проти». Хтось може назвати це крайнощами і розказати про шкідливість подібних обмежень. А хтось, навпаки, зверне увагу на етичність і користь подібної позиції.
Щодо мене, то здебільшого я можу зупинитися на одній чіткій позиції у подібних суперечках. Але не в цій... Етичні поривання стикаються зі звичкою. Звичкою не відмовляти собі.
Більшості з нас не властивий аскетизм, саме тому я вважаю критику вегетаріанства деякою мірою не чесною. Такою, яка викликана швидше неприйняттям того, що хтось може себе безболісно обмежувати, аніж логічними аргументами. Тому, хоч я і не є вегетаріанкою, але поважаю тих, хто обрав це для себе. Адже не кожен може не просто обрати якусь принципову позицію, а й притримуватися її все життя.
Тож хотілося б, щоб День вегана став для всіх інших Днем поваги до людей, для яких етичність важливіша за власні бажання. Нам є чому в них повчитися.
