$11,3 млрд. зовнішнього боргу

Ще кілька тижнів тому мало в кого були підстави не довіряти словам голови Нацбанку Віктора Ющенка про те, що з валютним курсом у нас нарешті все о'кей, оскільки «на ринку створилася довіра до досягнутого рівня курсу й стабільності грошей». Втім, найбільш проникливі спостерігачі, напевно, вже тоді запідозрили недобре.

Дійсно, в Україні ще жодного разу не бувало, щоб без затримки МВФівського кредитування НБУ не збільшував кількість емісійних гривень, що саме й сталося в травні. Таким чином, лише за декілька тижнів ці гроші в сумі 582 млн. грн. уже не тільки проникливі, але й пересічні громадяни могли побачити на продовольчих ринках. На декілька днів виник ажіотажний попит на долари й курс знизився приблизно з 3,9230 до 3,9450 (UAH/USD). «Гривні було багато, й народ вирішив купувати долари перед тим, як із 1 липня буде введене 2-відсоткове додаткове мито на імпорт», — сказав старший дилер Укрсиббанку Дмитро Федотов. І все ж дилери вважають, що протягом найближчих днів курс після минулого стрибка стабілізується. Навіть незважаючи на те, що Національний банк, як виходить зі слів директора департаменту валютного регулювання НБУ Сергія Яременка, «не піде на зміцнення курсу гривні». «В нас немає економічних чинників для зміцнення курсу гривні. Ними можуть бути збалансований торговий і платіжний баланс, яких ми не маємо», — сказав він.

2 червня в Міжнародному центрі перспективних досліджень відбулася презентація чергового видання «Квартальних передбачень», в якому автори прогнозують протягом 1999 року девальвацію гривні на 31%. За цього інфляція може становити 26% за роздрібними цінами й 19% — за оптовими. Оскільки експерти Центру вважають обмінний курс національної валюти найважливішим індикатором фінансової стабільності в країні, вони роблять висновок, що монетарна політика НБУ орієнтуватиметься передусім на управління саме цим показником. Отже, чого ж, за їхньою версією, слід чекати від НБУ? По-перше, того, що Нацбанк уникатиме стрімкої девальвації. На щастя, НБУ від себе чекає того ж самого. Сергій Яременко зазначає, що Нацбанк, у принципі, не проти девальвації гривні, однак, бажає плавного, а не стрибкоподібного зниження курсу. «Мені треба, щоб цей процес було розтягнуто, а не щоб вiн відбувався ривками», — сказав директор валютного департаменту НБУ.

По-друге, НБУ нарощуватиме валютні резерви, що, згідно з міжнародними стандартами, є дуже низькими. Помірний прогноз Національного банку передбачає, що до кінця цього року його валютні резерви становитимуть $900 млн. (зараз — $788 млн.). І, нарешті, по-третє, НБУ не дозволить гривні зміцнюватися, враховуючи можливість негативних наслідків від такого кроку для експортерів.

Загалом прогнозу Центру перспективних досліджень цілком можна довіряти… Якщо не загадувати далі президентських виборів. А якщо загадувати, то невідомостей — набагато більше, ніж хотілося б. Наприклад, абсолютно незрозуміло, як поводитиметься НБУ у відповідь на вимоги уряду «купити собі трохи ОВДП». Фактично, Нацбанк уже викупив у Мінфіну стільки облігацій, скільки йому було дозволено згідно з законом про бюджет. Але що робити з виконанням урядової постанови, що підняла планку «дозволеного» кредитування в 2,4 рази? Адже ніхто, крім НБУ, стільки грошей (ще близько 1,5 млрд. грн.) йому не позичить.

Або інша колізія, цього разу пов'язана з розміром грошової емісії, а значить, і з можливостями «управління» курсом. У законі про бюджет закладено величину приросту грошей (емісії) в 20%. Основи монетарної політики НБУ (й меморандум МВФ) видають цифру 10%. Але й це ще не все. Поєднуючи воєдино дві досі «неузгоджені» мети, тобто передбачаючи слідом за доктором економічних наук Михайлом Савлуком, що НБУ витратить на придбання ОВДП суму в 2,9 млрд. грн., вийде приріст грошової маси зовсім не 20%, а 35%, до того ж він супроводжуватиметься відповідними темпами зростання цін і неможливістю втримати запланований валютний коридор.

Однак, повторимо ще раз, усе це може статися після виборів… будь-якого президента. Примітно, що прогноз МЦПД, розрахований без ув'язки з персоною переможця, пропонує орієнтуватися на продовження тенденцій державного управління фінансами, що склалися останнім часом. Молоді економісти Центру, серед іншого, переконані, що будь-кому з кандидатів у президенти, який переможе, неминуче доведеться піклуватися про одні й ті ж речі: стабільний курс, погашення величезногодержавного боргу, приборкання інфляції. Більш того, вони вважають, що в будь-якого переможця буде тільки один варіант розв'язання клубка проблем — проведення широкомасштабної грошової приватизації, що тільки й може підкинути бракуючі 1-2 млрд. доларів і вберегти від неминучої відмови уряду платити за своїми боргами (тобто дефолта).

Цікаво, що для діючого Президента такий сценарій «збереження фінансової стабільності» не є єдино можливим. Хоча б тому, що на приватизації він уже неодноразово обпікався, не маючи можливості задовольнити запити всіх своїх наближених. Ймовірно, тому експерти адміністрації Президента вивчають можливість зовсім іншого шляху до довгожданого процвітання. Зокрема, вони розглядають можливість прив'язки курсу гривні до однієї валюти або кошика вільно-конвертованих валют. Радник Президента А.Гальчинський відзначив, що ця ідея корелює з позицією Леоніда Кучми, який виступає за сильну грошову одиницю як основу для стабілізації економіки, але реалізація такого рішення, в разі його прийняття, можлива тільки після президентських виборів у жовтні. «За слабкої влади, за відсутності узгодженості між Кабінетом Міністрів і Верховною Радою це може дати негативний результат», — відзначив він.

Відбудеться чи не відбудеться цей сценарій, можна тільки гадати. Більш або менш очевидним є тільки одне: президентська команда, в разі перемоги на виборах, зробить великий політичний торг із міжнародними кредиторами. Прив'язка гривні до ВКВ, безумовно, зажадає великих політичних поступок, головна з яких — відмова від самостійної монетарної політики. Погано це чи добре? Дивлячись, яку самостійну політику в нас проводитимуть. Якщо таку, як зараз, та ще за бурхливої участі Наглядової Ради НБУ, то швидше, добре. До речі, зовсім не очевидно, що Анатолій Гальчинський даватиме подібні поради тільки нинішньому своєму шефовi. Може статися, що нинішній залишить таку багату спадщину (інфляцію, девальвацію тощо), що «торгувати» монетарною самостійністю доведеться в будь-якому випадку.