Богдан Гаврилишин: "Із корупцією треба змагатися. Інакше вона поставить країну на коліна"
На запитання кореспондента нашої газети відповідає доктор філософії та економії, іноземний член НАН України, член Римського клубу та ряду інших міжнародних організацій, голова наглядової ради Міжнародного фонду "Відродження" Богдан Дмитрович Гаврилишин.
- Ви якось зауважили, що економічні зрушення в Україні значно скромніші за її зовнішньо-політичні успіхи. Яких саме похибок припустилися при реформуванні української економіки?
- Передусім, ми почали запізно. Крім того, наші економічні реформи не проходили паралельно. Себто, монетарна стабілізація, подолання інфляції, впровадження грошей, які зберігають свою вартість. І водночас лібералізація цін, тобто створення справжнього ринку, де ціни визначуються попитом і пропозицією. Потім - приватизація. Цей третій елемент лишився позаду в першій мірі через те, що не дозволяли приватизувати швидко. Похибка й у тому, що самий процес роздержавлення не приніс ані підприємствам відповідного оборотного капіталу, ані великих прибутків державі. Ми приватизували, але не змінили структур управління, ті критерії за якими підприємства управляються. Ми не витягнули з роздержавлення певних фінансових ресурсів або не вклали їх в підприємства.
Ще одна дуже велика помилка - наша податкова система. Вона душить підприємства. Змушує капітал іти в тіньову економіку, відохочує іноземних підприємців.
- А чи взялись би ви порадити, що треба негайно зробити?
- Найперше - це затвердити бюджет. Півроку майже минуло, а ми не маємо бюджету на цей рік. І друга річ - прийняти бодай частину нового законодавства про оподаткування. Ці речі найважливіші. За договором між українським урядом і Міжнародним валютним фондом має надійти два мільярди триста мільйонів доларів кредитів. Це зупинено через те, що немає бюджету. Як тільки ми могли б прийняти бюджет і той податковий закон, навіть якщо цей закон не буде негайно вводитись у практику, то визначився б компроміс із Міжнародним валютним фондом і прийшли б гроші, зокрема зі Світового банку. Це було б як "зелене світло" для іноземних інвесторів. Вони також стурбовані корупцією в Україні...
- У мене взагалі таке враження, що Україна крокує до ринку "сицилійською дорогою". Палермо ми вже залишили позаду, попереду - Гондурас, Гватемала та Гаїті. Як ви думаєте, наша країна поповнить список "бананових" республік, чи їй удасться звернути з цього шляху?
- Мафіозні структури опановують чільні пункти нашої економіки, мафіозна олігархія має офіційні політичні впливи, через це нас легко було б повести тією дорогою. Але я не думаю, що це станеться. Бо в нас є таки досить солідна конституційна база, корені демократизації вже досить глибокі. Частково завдяки відтворенню наших власних українських традицій. Кілька останніх років показали, що ми в основу прийняли демократичні правила. На це було кілька доказів.
- А саме?
- Перша Верховна Рада все ж таки погодилася скоротити свій мандат. Говорили, що президентські вибори не відбудуться, а навіть якщо й відбудуться, було загальне переконання, що виграє Кравчук. Бо то є партія влади, він домінує, як казали на той час. Він не виграв. Але для мене знаменним показником було те, як Президія Верховної Ради повелася 11 липня 1994 року. Голові виборчої комісії Ємцю поставили питання: маєте якусь інформацію про вибори? Так, за Кравчука стільки-то, за Кучму - стільки-то, так що Кучма буде Президентом. Але я ще не можу офіційно це оголосити, бо тільки в четвер надійдуть протоколи від усіх виборчих округів. Одначе статистика вже ясна. І тоді Олександр Мороз питає (там були присутні всі члени Президії): "Ну, які ж питання?" Жодних питань. Це величезна, знаменна подія, що воля народу була сприйнята без жодних запитань.
- А як ви ставитеся до порушення питання "корупція в Україні" в конгресі США?
- Мене навіть попереджували, що коли приїде Президент Кучма, то там на нього чекає дуже гостре питання. Великою мірою це є виправданим. Але є й таке. Деякі підприємства, особливо американські, які існують тут, не зробили великих інвестицій, але зробили великий рейвах. А в Америці це можливо. Починаєте писати листи різним конгресменам, президентові. Газети це підхоплюють. Кажуть, що саме так були винесені в конгресі гострі питання про корупцію в Україні. І цього можна було сподіватися. Я думаю, що наш Президент там досить гідно повівся.
Та нам із корупцією ще треба боротися. Інакше вона може поставити країну на коліна. Хоча конгресмени з питаннями й трохи переборщили, однак, зрозумійте, нам це треба дуже серйозно сприймати. Бо Америка крім того, що може надавати допомогу як держава, має дуже великий вплив і на Світовий банк, і на Міжнародний валютний фонд. І як вони справді дійдуть того переконання, що це постійний фактор - корупція в Україні, то нам буде дуже тяжко діставати яку-небудь допомогу з-за кордону.
- Ви член ради директорів Віденської Академії дослідження майбутнього. Будь ласка, ваш прогноз: що являтиме собою світ на початку третього тисячоліття й яке місце посяде в ньому Україна?
- З геополітичної точки зору питома вага України збільшиться, хоч які маємо тепер труднощі. І, між іншим, недавнє підписання договору з Росією допоможе в тому. Дуже важливо, що підписано й договір із Румунією. Бо бодай відтепер знають, що Україна не має зі своїми прямими сусідами конфлікту відносно кордонів. Така легітимація потрібна, щоб увійти в Європу. Ми будемо змушені шукати виходу на західно- та центральноєвропейські ринки. І це має трохи піднести ефективність економіки.
А взагалі, що можна бачити на початку наступного століття й що дуже турбує? Кілька десятиліть у світі було два блоки - так званий капіталістичний під керівництвом Америки та комуністичний. Ці блоки фактично тепер не існують. Хоча Америка ще зберігає досить велику міць. Але вона надто радо й з великим ентузіазмом накидає своє мислення іншим світам. Тому виникає небезпека певних конфліктів - не ідеологічних, а конфліктів між цивілізаціями. Є великий мусульманський світ й американська політика не дуже їм подобається. А модернізація американського типу їм не подобається зовсім. Враховуючи природні багатства, питома вага мусульманських країн зростатиме. Є Китай, з яким Америка пробує знаходити спільну мову. Але весь час дає їм уроки: ви не додержуєтеся нормальних законів про збереження прав людини. Але в них є своя власна філософія, бо то є цивілізація, яка триває безперервно декілька тисяч років. І тепер вони стають на ноги економічно. Якщо в Китаї збережуться нинішні темпи економічного зростання, то за якихось 20 років його валовий продукт буде більший, ніж в Америки. І вони добре пам'ятатимуть, що європейці й американці з ними робили в попередні століття!
Тож якщо ми не будемо досить зрілі політично й не почнемо сприймати інші цивілізації такими, якими вони є, не розумітимемо, що не маємо права накидати їм закони етики чи геополітичної поведінки, то конфлікти, на сьогодні збережені в холодному стані, виникатимуть дедалі більше.
- А це не може стати причиною того, що третє тисячоліття почнеться третьою світовою війною?
- Маю надію, що до цього не дійде, що ми зможемо зупинитися вчасно. Але буде сильне напруження між різними частинами світу, конфронтація економічна, дипломатична.
