Борги — «з-під молотка»...

На думку експертів міністерства, це допоможе знизити негативний вплив девальвації на громадян. «Крім того, Мінфін і надалі наполягатиме на необхідності відмовитися від кредитування населення в інвалюті, оскільки валютні ризики фактично перекладаються на громадян, які не мають інструментів управління такими ризиками», — зазначено на сайті Мінфіну в розділі реакції на критичні зауваження ЗМІ.

Як відомо, механізм валютних аукціонів на підтримку фізичних осіб-позичальників в Україні не є новиною. Вперше його застосували на початку 2009 року, аби пом’якшити наслідки девальваційного краху гривні. Тоді курс національної валюти впав за рік на 37,2%. Наразі ж падіння гривні становить 28,9% — з 8,285 гривні за долар до 11,65 гривні за долар.

Згідно з механізмом 2009 року, банки передавали до НБУ реєстри позичальників, де вказували дані про фізичних осіб, номери кредитних договорів, суми кредитів, дати їх погашення і суми щомісячного платежу (відсотки і суми основного боргу). У разі купівлі іноземної валюти уповноваженим банком, згідно з реєстром, куплену валюту зараховували на субрахунок позичальника і надсилали на погашення кредиту. Мінімальна сума заявки на валютний аукціон — один мільйон доларів. Вона  формувалася на підставі необхідності проведення щомісячних платежів за кредитами. «Завдяки зазначеним аукціонам за кілька тижнів вдалося різко зменшити попит на іноземну готівку через усунення необхідності її купівлі «заздалегідь» до настання фактичного строку планових платежів. При цьому відбулося поступове зміцнення гривні як на готівковому, так і міжбанківському сегменті валютного ринку: у другій половині травня вона посилилася стосовно долара США, відповідно, на 10 та 6%», — звітував про роботу аукціонів Національний банк згодом.

Наскільки ефективним та доцільним механізм продажу українцям валюти для погашення кредитів на спеціальних аукціонах може бути в сьогоднішніх умовах, «День» запитав у експертів:

Олександр СУГОНЯКО, президент Асоціації українських банків:

— Під час кризи 2009 року таку пропозицію Національного банку реалізовували шляхом продажу валюти населенню згідно з курсом, але меншим, аніж ринковий. Якщо у нас сьогодні офіційний курс дорівнює ринковому, то проведення цих акцій втрачає сенс.

Якщо в НБУ будуть знижувати офіційний курс, то це означає, що Нацбанк працюватиме собі на збиток. Вони можуть собі це дозволити, адже Національний банк за перші два місяці отримав дев’ять мільярдів доходу. В такому разі можна половину цих коштів «викинути», щоб знизити курс на готівковому ринку. Але краще це зробити для тих людей, які взяли валютні кредити тоді, коли ще долар був по 8 гривень. Зараз вони в дуже складному становищі. Можна виділити їм мільярд. Проте в цілому версія з 2009 року 2014-го — не годиться.

Потрібно показати перспективу, як ми будуватимемо заводи, забезпечуватимемо зайнятість населення, як кредитуватимемо (але не під 40% і не 20%), як у нас зменшуватиметься імпорт (з урахуванням того, що у нас наразі торговельна війна), і нарощуватимемо власне виробництво. Якщо такої перспективи не буде, то дуже важко далі про щось говорити. Маніпуляції ніяк не допоможуть.

Віктор ЛИСИЦЬКИЙ, колишній керівник групи радників голови НБУ, економічний експерт:

— Взагалі дивує те, що такі пропозиції вносить Міністерство фінансів. Питання курсоутворення не належить до його спеціалізації.

Не зовсім зрозуміло, який механізм буде цього разу. Якщо продаватимуть людям, які набрали валютних кредитів, то їх дуже багато. І в кожного різна міра обґрунтування, щоб отримати ці гроші. Якщо людина брала кредит, коли він був по 8 гривень за долар, а тепер — 11, то, гадаю, такі клієнти повинні вирішувати подібні питання напряму з банком: можливі якісь пільги, реструктуризація тощо.

Потрібно ще подивитися на діяльність попередніх урядів. Адже, власне, в цій девальвації винні уряди, які працювали з 2005 року. Саме тоді сформувався стійкий дефіцит зовнішньої торгівлі товарами та послугами. Адже ми щороку купували товари та послуги з-за кордону на суму більшу, ніж продавали за кордон. І раніше експерти говорили, що потрібно робити помірну девальвацію. І МВФ наполягав теж, що потрібно переходити до вільного курсоутворення.