Державне регулювання: і знову мимо
Те, що Президент повернув Верховній Раді на повторний розгляд Закон "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", схоже, не повинно сколихнути лави вітчизняних сільгоспвиробників. Надто вже мало надій на те, що названий закон справді спроможний якось поліпшити їхній плачевний стан.
Ніби усвідомлюючи це, депутати в другому читанні дали законові нову назву замість первісної - "Про захист українського виробника сільськогосподарської продукції". Інша справа, що закон неодмінно завдасть удару по імпортерах і навіть по переробних підприємствах.
Президент звернув увагу на те, що явно впадає в око: деякі положення документа вступають у протиріччя з українським законодавством, зокрема зі статтями Закону "Про системи оподаткування". Навіть більше, реалізація закону призвела б до того, що Україна мала б порушити взяті на себе зобов'язання згідно з міжнародними угодами з Європейським Союзом, а також угоди з міжнародними фінансовими та економічними організаціями. Більшість з них ратифікувала Верховна Рада і, отже, вони є частиною законодавства.
Автори документа, що його було розроблено в Комітеті з питань фінансів та банківської діяльності Верховної Ради, мали на меті захистити сільгоспвиробника за рахунок максимального підвищення мита та квот на ввезення, але так, щоб їх можна було спробувати узгодити зі Світовою торговельною організацією (СТО). Останнє здається доволі проблематичним. Дискримінаційні ставки неодмінно викликали б відповідні заходи.
Оскільки найважче становище у виробників м'ясо-молочної продукції, то в основному документ покликаний сприяти їхньому захисту й практично закриває український ринок для імпортного молока та м'яса. На ввезення худоби та м'яса, крім тарифних обмежень, автори закону вирішили задіяти ще й квоту (що зазвичай не схвалює СТО).
Враховуючи, що вивезення худоби також перебуває практично під забороною через експортну ставку до 70%, можна зрозуміти задум депутатів: спробувати зміцнити українську тваринницьку галузь шляхом її ізоляції. Тобто м'ясо і молоко вироблятимуться й реалізовуватимуться на внутрішньому ринку, надійно відгородженому від зовнішніх конкурентів.
Важко пояснити факт: в Україні порівняно з іншими країнами Східної Європи найдешевша робоча сила, природні умови навіть ліпші - ніде немає таких чорноземів, а м'ясна й молочна продукції виходять значно дорожчими. У нас діє чимало фірм, які традиційно займаються постачанням сировини на російські переробні підприємства: сьогодні багато з них перепродують туди продукцію, закуплену в східноєвропейських країнах.
Українським м'ясокомбінатам останнім часом доводиться мати справу з імпортною сировиною: вітчизняне поголів'я вирізали-повивозили, відтак наше м'ясо стало дуже дорогим.
Внаслідок цього, у разі реалізації закону в тому варіанті, як його ухвалили, можна було б прогнозувати підвищення цін як на легально ввезену імпортну продукцію переробки, так і на вітчизняну, змушену перейти на дорожчу сировину. Це викликало б і подорожчання м'ясо-молочної продукції, що її возять до України приватним способом: ковбаси та сири від "човників" посідають значне місце на нашому ринку, чого не можна недооцінювати.
Одно слово, і виробникам підмога сумнівна, і всім решті, зокрема й простим громадянам - збитки.
