Дев’ятий вал українського судноплавства

Ще до легалізації процесів приватизації в Україні віяння вільного ринку відчула група морських чиновників, яка вирішила швидко збагатитися, вміло розтягуючи державну власність. Ділки, які захотіли збагатитися за наш рахунок, знайшлися і за кордоном. Коли інтереси обох груп зімкнулися, вони стали майже безконтрольною силою з величезними можливостями. У результаті за рахунок української держави багато людей стали багатими, а їхні іноземні «колеги» зуміли до того ж прибрати одного зі своїх важливих конкурентів — український флот. І все ж твердження про те, що Україна — велика морська держава, не підлягає сумніву. У країні сім морських національних судноплавних компаній: «Чорноморське морське пароплавство», яке в ці дні відсвяткувало своє 185-річчя, «Українське морське пароплавство», компанія «Укртанкер», «Укрріфер», «Українська дунайська судноплавна компанія», «Укрферрі» та орендне підприємство «Азовське морське пароплавство». Перші чотири — державні. А крім того, є ще й більш як сто приватних судноплавних компаній. Щоправда, останнім часом у пресі з’являється чимало повідомлень про арешти наших суден за кордоном. Дехто навіть стверджує, що в цьому питанні Україна посідає малопочесне перше місце. Впевнений, якщо скласти серйозну статистику щодо цього, то ми втратили б це «лідерство». Банкрутство, зокрема й суден, у світі — звичайна практика. Але й наш флот зазнає втрат також і в цьому напрямкові.У результаті за 1990—1996 роки обсяг вантажних перевезень скоротився на 71%, а пасажирських — на 55%. Загальний вантажообіг у наших морських портах впав за цей час більш ніж удвічі. Фактично припинив перевезення через їх неефективність транспортний пасажирський флот і йому довелося переорієнтуватися на круїзні та туристичні перевезення. Практично припинено внутрішні перевезення пасажирів. Виробничий потенціал судноремонтних заводів скоротився на 43%. У Чорноморському пароплавстві працюють 15 тисяч фахівців, а потрібно лише 2,5 тисячі, тобто в 6 разів менше... Сьогодні ситуація в пароплавстві критична: зовнішній борг становить $200 млн., внутрішній — 50 млн. грн., у різних портах світу під арештом перебуває 25 суден ЧМП.1995 року затвердили спеціальну національну програму щодо виходу галузі з кризи. На жаль, вона залишилася на папері. Наші інститути розробили нову програму стабілізації та розвитку. У найближчі дні її буде розглянуто на колегії міністерства. Без допомоги держави ми не можемо обійтися: треба будувати флот, для цього потрібні, щонайменше, гарантії уряду щодо кредитів. Головний пункт програми — суднобудування. Якщо найближчим часом не займемося впритул поповненням флоту, то через десяток років наша морська держава залишиться зовсім без суден. Середній вік наших морських суден становить 20 років, річкових — 18. Тому за період з 1990 по 1996 роки вантажний флот, наприклад, скоротився на 80 суден, річковий — на 119. Старіння флоту відбувається неухильно, а поповнення майже немає. Крім того, Україні сьогодні вкрай потрібні... криголами. Зараз у нас лише одне таке судно, яке може протягнути щонайбільше рік-два. Хоча ми і не на Північному полюсі, але за зимових умов на деяких маршрутах без допомоги криголамів просто не пройти. Не чекаючи на затвердження цієї програми, моряки і річковики намагаються «сплиcти» самостійно. Минулого року, попри всі труднощі, наша галузь дала державі близько 140 млн. гривень прибутку. Відчутно поліпшили свою роботу всі 18 наших морських портів. З кращого боку показали себе судноплавні компанії «Укрферрі» і «Укрріфер». У порівнянні з аналогічним показником минулого року на 20% збільшилося перевезення вантажів. Я вірю, що судна під українським прапором уже в недалекому майбутньому поважатимуть не тільки в наших, а й у зарубіжних портах.