Дрібний акціонер — безправний
До цього призводить неприйняття закону про акціонерні товариства
Дивні метаморфози іноді відбуваються з вітчизняними суб’єктами підприємництва. Наприклад, компанія ТОВ «Український алюміній» («УкрАл») — партнер холдингу «Російський алюміній» (РФ) — раптом перереєструвалася на ТОВ «Алюміній України» («АлУкр»). Нормальній людині дуже важко зрозуміти, для чого це робиться. І справді, яка різниця між цими двома назвами? І чи варто викидати на явно безглузде перейменування компанії чималі (особливо з погляду дрібного акціонера) гроші? Перше запитання здається явно риторичним. Тому що, як кажуть, не вмер Данило, так болячка задавила.
А ось над другим варто замислитися... І пригадати дещо про цю аж ніяк не останню в Україні компанію... з російським корінням. Її створено в березні 1999 року для участі в приватизації найбільшого в СНД виробника глинозему ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» (МГЗ). Розмір її статутного капіталу перевищує $120 млн. Понад 25% акцій ТОВ належить резидентам України, зокрема Українській металургійнiй компанії та УкрСиббанку (Київ). Інші акціонери — учасники проекту «Сибірського алюмінію» (РФ) на території України. Через рік після створення «УкрАл» придбав 30-відсотковий пакет акцій МГЗ за $100 млн., остаточно витіснивши українську державу з цього підприємства.
Розклад головних власників на початок цього року виглядав так: ForeshoreVenturesLimited — 22,143% акцій, DILCORInternationalLtd. (обидва — Британські Віргінські острови) — 20,253%, PranceIndustriesLimited (Кіпр) — 11,999%, ТОВ «Український Алюміній» (Київ) — 14,999%. У номінальних держателів — «Інг Банк Україна» та «ХФБ Банк Україна» — знаходиться відповідно 53,979% та 28,809% акцій АТ. При цьому ані кількість, ані частка міноритарних власників — як колишніх власників приватизаційних сертифікатів, так і працівників підприємства, що отримали його акції за пільговою підпискою, вже нікого не цікавить.
Це, як кажуть, зайві люди. Оскільки ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» завершує деномінацію (консолідацію) раніше розміщених простих іменних акцій номіналом 0,25 грн. кожна шляхом їхньої конвертації (обміну) у 80 простих іменних акцій номіналом 9456,584 тис. грн. без зміни розміру статутного фонду і наданих за акціями прав.
Як повідомляється в офіційній інформації ВАТ «МГЗ», акціонерам, які не володіли достатньою кількістю акцій номінальною вартістю 0,25 грн. для отримання цілої кількості акцій нової номінальної вартості та не об’єднали належні їм акції колишнього номіналу в загальну власність для отримання акцій нової номінальної вартості, здійснено виплату грошової компенсації. І пояснюється, що «акціонерам, які не подали до ВАТ заяви на грошову компенсацію, товариство виплатило грошову компенсацію шляхом внесення коштів на депозит у нотаріуса». Виплати здійснює нотаріус у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом трьох років.
Це вже друга атака на дрібних акціонерів, проведена «РосАлом». У 2002 році тут за давно вже відпрацьованою схемою пограбування провели додаткову емісію. «Але акціонерам після емісії не збільшили ані кількість акцій, ані ціну однiєї акції, — повiдомили «Дню» з комiтету соцiального захисту пенсiонерiв пiдприємства. — За весь час приватизації їм не виплачували дивіденди. Нічого не отримали вони й від продажу об’єктів заводу, а все, що можна було продати, продали (бази відпочинку «Перлина», «Беркут», медамбулаторію, теплиці); все, що можна було закрити, — закрили (цехи галію, вапнякової пасти, ділянку казанів, заклади громадського харчування)».
Отже, щоб дрібні акціонери не плуталися під ногами та не мріяли про якісь ще дивіденди, тепер кількість акцій підприємства скорочена з більше ніж трьох мільярдів до 80. Їх легко можна розділити між вищеназваними компаніями, деякі з яких можна, напевно, зарахувати до офшорних, прихопивши таким чином дешево чи взагалі безкоштовно власність дрібних акціонерів. Комітетники пишуть: «Ми вважаємо, що це справжній нахабний свавільний рекет «РосАлу» стосовно акціонерів. Нам прикро не тільки за нас і за завод, а й за Україну. Немає в її законах статті, яка б захищала простого акціонера».
І це — чистісінька правда. «День» попросив прокоментувати ситуацію в цьому акціонерному товаристві главу Фонду держмайна Михайла Чечетова. На жаль, ми можемо надати дрібним акціонерам МГЗ лише моральну підтримку, сказав Михайло Васильович. Власники підприємства, на його думку, закон не порушили. Водночас голова ФДМУ вказав на те, що в разі вже занадтого зволiкання прийняття парламентом закону про акціонерні товариства проблема захисту дрібних акціонерів була б вирішена. Щоправда, особливого оптимізму в його словах при цьому не прозвучало, оскільки парламентарії, за словами Чечетова, розкололися практично на два табори: одних цікавлять лише проблеми закритих товариств, а других — відкритих. Порозумітися їм поки що не вдається. Тим часом прості акціонери, які повірили в народну приватизацію, втрачають цей статус і переходять до розряду зайвих людей, котрі є, по суті, тягарем для акціонерних товариств. Такі товариства швидше десять разів поміняють туди і назад свою назву, ніж один раз виплатять акціонерам належні їм дивіденди.
