І від такої спадщини ми відмовляємося!
Проблему цю бачать усі. На неї навіть наступити можна. І з великим задоволенням, як робить чимало сановних гостей Києва. Краса фігурного брукування поруч із Маріїнським палацом - це і є обличчя Слов'янського керамічного комбінату. Воно також - у спеціальній кераміці для "Золотих воріт" у столичному метрополітені, в Палаці профспілок, навіть у Форосі.
Понад 100 років тому акціонерне товариство "Джевульський і Лянге" збудувало невеличку фабрику теракотової плитки. Це був лише один цех із паровим двигуном на 80 кінських сил. А вже через 5 років, 1900 року, на міжнародній виставці керамічних виробів у Парижі слов'янці одержали срібну медаль. Іще за рік - золоту медаль і почесний диплом у Санкт-Петербурзі. Згодом без слов'янської кераміки задихалися "будівництва століття": Дніпрогес, Уралмаш, НКМЗ, Волховбуд тощо. Попит на метлахську плитку став таким, що фабрика перетворилася на великий завод. Навіть війна не знищила віри й оптимізму слов'янців: без їхнього заводу не піднятися країні з руїн.
СКК став мало не монополістом кераміки в СРСР, випускаючи 400 видів продукції. Україна понад 50 відсотків своєї потреби в кераміці задовольняла завдяки цьому підприємству. Навіть тепер, окрім основної кераміки, СКК (і тільки він у всьому СНД) випускає кислототривкі вироби найвищої якості, різноманітне хімічне устаткування й апаратуру, пористу, фільтруючу й дунітову кераміку. До речі, незамінну в агресивному середовищі і за якістю кращу від будь-якого металу.
ВО "Слов'янський керамічний комбінат" - це унікальний виробничий комплекс у Європі. Він спроможний щороку випускати 4 млн. квадратних метрів облицювальних плиток, 1,3 млн. кв. м плиток для підлоги, 600 тис. кв. м фасадних плиток, 25 тис. тонн кислототривких, 600 тис. виробів санітарної кераміки тощо. Проте хто не розвивається, той не витримує конкуренції.
А за шість років незалежності країни це унікальне підприємство залишилося практично без державних інвестицій. "Тонути" СКК не хотів і зумів ініціювати постанову Кабміну про реструктуризацію. Генеральний директор комбінату Володимир Найдьонов підключив до цього також проект TACIS, роботи за яким виконує міжнародний консорціум FRAZER спільно з Фондом держмайна України.
Концепція реструктуризації комбінату така: на його базі створюють кілька самостійних підприємств із замкнутим технологічним циклом і своїм інвестором. Охочі вже є. Бізнес-плани також є з усіма потрібними експертними оцінкам. Акцент зроблено на виробництво потенційно найбільш конкурентоспроможної продукції: облицювальних плиток, санітарної кераміки. А починати слід з модернізації устаткування. В Україні й СНД такого ніхто не випускає. Вивчивши зарубіжний ринок, СКК обрав основними постачальниками устаткування фірми "SACMI" (Італія) і "DORST" (Німеччина). Причому слов'янці максимально залучили власні ресурси. Це - сировина своїх кар'єрів, монтаж імпортного устаткування власними силами і в діючих цехах, реалізація продукції в Україні й на експорт. Іще рік тому (навесні 1996 року) проведено переговори й підготовлено контракт із фірмою "SACMI" на поставку сучасної поточно-конвеєрної лінії потужністю 1,5 млн. кв. м облицювальних плиток за рік. Сума контракту - $4,5 млн. Фірма "DORST" поставить високопродуктивне устаткування (на суму $6,4 млн.) для литва під тиском і глазурування санітарної кераміки (потужністю 250 тис. шт. за рік). Готовий контракт із французами на виробництво черепиці. Для інвесторів це було випробуванням їхньої віри в наші реформи. А для України?
Сьогодні країна фактично опинилась у керамічному "оточенні". За минулі 2 - 3 роки сусіди України чутливо відреагували на попит її споживачів будкераміки. Плитка зі Словаччини домінує на ринку західного регіону України. Польща своєю плиткою наситила власний ринок і набирає обороти експорту на наш ринок. Якою вже злиденною була Білорусь, а за два роки звела на ноги своє керамвиробництво (до речі, за допомогою турецьких інвесторів). Не сьогодні-завтра і її продукція заповнить черговий сегмент нашого ринку. Іспанія, Чехія вже облаштувалися, а на порозі - Туреччина, навіть Китай і Бразилія. Цікаво, що Італія, заробила імідж своїй облицювальній плитці, передусім, завдяки унікальним глинам, імпортованим із... Донбасу. І продає нам же по $20 за квадратний метр тимчасом, як вартість слов'янської плитки - $8. Відчуваєте різницю?
Багато місяців лежить у Кабміні пакет документів, де викладено план необхідних заходів щодо приватизації керамкомбінату, без якої годі чекати будь-якого просування вперед, де економічні розрахунки стосовно потрібних інвестицій і конкретні пропозиції інвесторів... і багато іншого, без чого не відродити унікальне вітчизняне виробництво.
Слов'янці усе ще сподіваються на відповідь із Києва. Була, правда, одна радість, але її тут називають передчасною: окремим рядком у проект держбюджету вписано фінансування реструктуризації СКК на 8,8 млн. грн. Зрозуміло, цього мало, але хоч щось...
А поки вирішували питання, декотрі інвестори не встояли. Представники "BRAAS" (партнерство у виробництві марсельської, коникової та плоскої черепиці) повернулись до своєї Німеччини думати...
Донецька область
