Iндекс енергобезпеки України знижується...

Учора в Києві у рамках восьмої міжнародної конференції «Енергія з біомаси» було засновано Українську біоенергетичну асоціацію. Чи потрібна вона країні? Чиї інтереси захищатиме? Відповіді на ці запитання можна було почути на конференції, де зібралися фахівці з 14 країн світу.

Як зазначив, випереджаючи роботу однієї з секцій конференції, президент Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук, «енергобезпека в нашій державі, завдяки високій ціні на газ, дедалі більше стає синонімом незалежності і суверенітету». Проте у нашій державі, каже Тодійчук, досі не введений показник, що існує в інших країнах, — індикатор економічної безпеки. «Це нонсенс, — каже експерт і наводить дані, отримані на основі методик інших країн, нашими фахівцями. У період з 1996 по 2011 рік показник енергобезпеки нашої держави не перевищував у середньому 65%. А торік він становив 55%.

І справді, Україна за сім місяців цього року імпортувала понад 18,7 мільярдів кубометрів російського газу і сплатила за це майже $8 мільярдів. Дороге задоволення! За такий же період минулого року майже такої ж суми вистачило для придбання 30,7 мільярда кубометрів (за прогнозами Світового банку ціна на газ і далі зростатиме). Очевидно, що миритися з такою ситуацією не можна. Країна хай і не одразу, не без падінь і ривків, але все ж таки пыдводиться з «енергетичних» колін. Нещодавно прозвучала заява голови ради директорів і мажоритарного акціонера агрохолдингу «Авангард» Олега Бахматюка. За його словами, аграрії мають намір у співпраці з польською нафтогазовою держкомпанією PGNIG-energy реалізувати проект експорту біогазу з відповідних установок, що використовують як сировину відходи виробництва.

«Ціна продажу біометану на експорт буде вищою, ніж ціна природного газу. Тому виробництво біогазу буде цілком рентабельним без когенерації в Україні», — пояснив Бахматюк, натякаючи на те, що в нашій країні біогаз виявився своєрідним ізгоєм — на нього не поширюється «зелений» тариф. Чи йде це на користь країні? За оцінкою екс-міністра економіки, співголови Українсько-польської торговельної палати Олександра Шлапака, лише за рахунок використання на біогазових установках відходів тваринницького виробництва Україна зможе щороку заощаджувати до 4 мільярдів кубометрів імпортного природного газу.

Тим часом порівняно недавно затверджена енергостратегія України свідчить, що біоенергетику, як і раніше, відкладають у далеку шухляду. Деякі експерти переконані, що її намагаються дискредитувати. До того ж з-за кордону. Адже посилення енергетичної незалежності означає зменшення прибутків російських нафтогазових і атомних монополістів. Директор Асоціації оновлюваної енергетики «Альтернатива» Віталій Ковач наголошує, що частка альтернативної енергетики в енергобалансі України ще не досягла навіть 1%, а її вже намагаються дискредитувати. А незалежний енергетичний експерт Валентин Землянський вважає, що «на сьогодні «Газпром» — це єдина компанія, яка не зацікавлена в розвитку альтернативної енергетики в Україні».

Утім, зупинити біоенергетику вже не просто. Держава більше не може закривати очі на проблеми з енергобезпекою. В українському парламенті вже пройшов перше читання законопроект, відповідно до якого виробництво електроенергії з біогазу також отримає «зелений» тариф. А у вівторок на конференції керівник проекту «Енергія біомаси» Держагентства з інвестицій та управління національними проектами Ростислав Марайкін розповідав про створення біоенергетичних об’єктів в Україні і про те, як Агентство на практиці допомагає інвесторам це робити. За словами керівника проекту, теплова енергія з біомаси значно дешевша, ніж енергія з природного газу. Порівняно із соломою газ програє в шість разів. Біопаливо в Україні може замістити 26 мільярдів кубометрів природного газу, або 40% всього сьогоднішнього споживання газу.

На початку року Агентство поставило собі за мету побудувати котельню на біомасі для надійного забезпечення населення Київської області теплом і електроенергією. За його словами, основні бар’єри для будівництва таких об’єктів — це умови збуту тепла й електроенергії і неузгоджена тарифна політика. Важливо також вирішити проблему постачання сировини і створити можливість для підключення до електро- і тепломереж.

Марайкін вважає, що успіх справи багато в чому визначається співпрацею інвестора і місцевої влади, які повинні думати про те, як зробити її (співпрацю) взаємовигідною. Аналіз потенціалу біомаси Київської області засвідчив, що в радіусі 50 кілометрів від станції можна отримувати щонайменше 20 тисяч тонн біомаси на рік, а в радіусі 100 кілометрів — 40 тисяч тонн. Оскільки цифри невеликі, то інвесторові буде рекомендовано створити систему власного забезпечення паливом. Аналіз засвідчив широкі можливості для вирощування енергетичних культур. Вільних земель для цього в Київській області не бракує. Інвестор зможе закласти власну енергетичну плантацію або ж спиратися в цьому на співпрацю з досвідченими партнерами.

Термін реалізації цього проекту становитиме 20 місяців (близько року піде лише на замовлення і постачання обладнання). Марайкін розуміє, що творці ТЕО дещо оптимістично поставилися до термінів реалізації такого важливого етапу, як отримання дозволів, ліцензій і «зеленого» тарифу. Але він все ж сподівається, що силами проекту «Енергія біомаси» і створеної в день відкриття конференції Української біоенергетичної асоціації відповідні процедури вдасться дещо спростити і зробити такими, як у провідних з використання альтернативних джерел енергії країн. Лідерами серед них, за даними Марайкіна, сьогодні є Латвія, яка майже чверть всієї первинної енергії отримує з біомаси, а у Швеції з неї генерують 64% тепловій енергії. «Наші показники поки що досить скромні, — зазначає Марайкін, — ми отримуємо з біомаси 0,7% первинної енергії і 3,6% теплової». Водночас це, як вважає фахівець, дає нам змогу сподіватися на інвесторів, перед якими в Україні відкриваються «цікаві можливості».