Перейти до основного вмісту

Iнструмент конкуренції чи загроза єдності?

Експерти — про перспективи та ризики децентралізації влади
24 грудня, 00:00

У 2010 році в розпал виборчої кампанії місцевій владі вкотре обіцяють дати більше повноважень у розпорядженні своїми фінансами. І надалі — чітко тримати курс на децентралізацію влади. У регіонах цього чекають з нетерпінням — їм набридло віддавати майже всі кошти в спільний бюджетний котел, не знаючи, чи перепаде їм потім щось із нього. Якщо ж більшість фінансів, зароблених регіоном, у ньому ж і залишатиметься, місцева влада буде більш зацікавленою залучати інвестиції й розвиватися краще, ніж інші, аби й надалі бути інвестиційно привабливими, аргументують у регіонах.

Прагнення місцевої влади до централізації чітко відмічають у Фонді «Ефективне управління». Але попереджають: суспільство ще не знає всіх «за» та «проти» цього процесу. Організовані днями Фондом спільно з британською компанією Intelligence Squared публічні дебати на тему «Децентралізація підвищить конкурентоспроможність регіонів» засвідчили, що як децентралізація, так і централізація влади мають досить високі ризики.

Прихильники децентралізації вважають, що центри ухвалення рішень повинні знаходитися якнайближче до громадян — задля швидкого реагування на проблеми регіону. Також децентралізація дозволить зробити місцеву владу відповідальнішою за свої вчинки, а їхніх виборців — вимогливішими до обраних політиків.

«Якщо ми прагнемо забезпечити нормальні стандарти життя, проблеми необхідно вирішувати не в високих кабінетах, а там, де живуть люди. І шанси змінити ситуацію реальні — лідери місцевого самоврядування все більше розуміють, що вони мають право не лише просити, але й вимагати, щоб до них прислухалися», — заявив на дебатах мер Вінниці Володимир Гройсман.

Та найголовніший аргумент прихильників децентралізації полягає в конкуренції за залучення інвестицій. Як відзначають у Фонді, саме це зараз відбувається в США, де кожен штат може самостійно встановлювати рівень оподаткування і визначати процедури адміністрування. Таким чином, багато компаній перемістилися в ті штати, де рівень оподаткування найнижчий, а процедури адміністрування найпростіші. Це значною мірою сприяло економічному розвитку сільськогосподарських регіонів США.

Натомість в Україні подібна конкуренція відсутня, оскільки місцева влада не має ні дієвих важелів, ні стимулів для залучення до свого регіону нових компаній, адже левова частка зібраних податків іде до центрального бюджету. Крім того, багато регіонів уже звикли до життя на гарантовані дотації від держави, за які не потрібно боротися...

У таких умовах децентралізація неминуча, вважає кандидат економічних наук, доцент Ірина Хакамада. «Період стабільності глобальної економіки скінчився. Попереду нас чекає турбулентна хвиля, пов’язана з появою нових економічних гравців. У цих умовах перемагає тільки відповідальність — відповідальність усіх економічних суб’єктів: національних економічних систем, корпорацій, підприємців. Відповідальність — це децентралізація, якою б незручною та некомфортною вона не була», — підкреслила вона на дебатах.

За словами Хакамади, «зверху вниз нічого не росте». Тобто будь-які серйозні реформи необхідно починати «з низів» — на місцях. Для цього, у свою чергу, потрібно зробити їх більш самостійними й ініціативними.

Утім, противники децентралізації влади в Україні стверджують, що кваліфікації й компетентності в цьому процесі місцевій владі може й не вистачити. Крім того, не слід забувати й про приклади корумпованості та безвідповідальності вітчизняних місцевих чиновників. Тому передача їм додаткових ресурсів і влади без впровадження діючих механізмів контролю може виявитися для України катастрофою.

До того ж в Україні нині, нагадує народний депутат, екс-міністр регіонального розвитку та будівництва Володимир Яцуба, 22 депресивних регіони. «Що з ними робити при децентралізації?» — запитує він. Це тільки погіршить конкурентоспроможність депресивних регіонів, вважає Яцуба. Навіть у розвинутій Японії, нагадують у Фонді, після проведення в 2000 році децентралізації розрив між багатими й бідними регіонами почав збільшуватися.

Ще один ваговий аргумент «проти» — в Україні поки остаточно не сформована система державного управління національних органів влади. В умовах постійного політичного протистояння владу та ресурси потрібно консолідувати, а не делегувати в регіони. До того ж під час кризи, коли ресурси треба не розпорошувати, а зосереджувати в точках зростання.

Децентралізація може стати бар’єром для розвитку регіонів і в майбутньому — навіть загрозою єдності України, прогнозує виконавчий директор коледжу Мадаріага при Фонді «Європа», економіст, державний службовець ЄС з 1970 по 2005 роки П’єр Дефрень. «Спочатку необхідно виправити проблеми, які стали прокляттям українського суспільства: політичну нестабільність, корупцію, кумівство, інфраструктурний дефіцит. І тільки потім можна перейти до питання децентралізації», — пояснює він свою позицію. За словами Дефреня, Україні варто було б спочатку навести лад на центральному рівні. «Не треба вірити, що всі проблеми можна вирішити за допомогою децентралізації», — запевняє він.

Ставлячи в приклад Іспанію, де процес децентралізації тривав 35 років, Дефрень констатує, що в Україні його вже нині вразила саме розпорошеність між її регіонами. Тож він сумнівається в успішності й узагалі доцільності децентралізації в Україні.

Хоча мініатюрне соціологічне дослідження — голосування аудиторії до та після публічних дебатів — засвідчило перевагу в суспільстві саме прихильників децентралізації. Проте аргументи її противників теж не залишилися не почутими: якщо до дебатів «за» проголосував 71% аудиторії, то після — 69%. Противників же збільшилося з 10% до дебатів до 17% після. І 19% до і 14% після так і не визначилися з позицією.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати