Iсторія, в якій все ще рано ставити крапку

Учора закінчилась «баталія» зі створення Національного антикорупційного Бюро. Детальніше про результат — поговоримо в наступних номерах «Дня». Сьогодні ж пропонуємо коротко пригадати, як це було. 

26 березня 2014 року авторський колектив з семи народних депутатів VII-го скликання ВРУ на чолі з тодішнім головою парламентського комітету з питань протидії корупції Віктором Чумаком зареєстрували проект Закону про Національне бюро антикорупційних розслідувань.

У травні 2014-го, коли закон уже мали прийняти, розгорівся скандал між групою експертів і тоді — урядовим уповноваженим з питань боротьби з корупцією — Тетяною Чорновол. Остання звинуватила «групу Чумака» в тому, що вони спеціально вписали норму, що кандидат повинен бути старше 35 років і мати юридичну освіту, чим позбавили її можливості претендувати на посаду. У відповідь Чорновол внесла свій проект. У команді громадських активістів були впевнені, що через неї підім’яти під себе НАБУ намагається тодішній глава АП Сергій Пашинський.

Власне, це була перша сутичка за посаду глави НАБУ, яку громадськості тоді вдалося «виграти».

Після обрання нового парламенту була — друга. Антикорупційним бюро більш пильно зайнялася Адміністрація президента. Під її патронатом було підготовлено нову редакцію закону, яка зробила главу НАБУ більш залежним від Президента і прем’єра, які отримали достатньо простий механізм його звільнення. Водночас у день прийняття Закону в парламенті стався скандал між БПП і «Народним фронтом». Фракція БПП хотіла, щоб президент одноосібно міг звільнити голову бюро при наявності негативного висновку міжнародних аудиторів. У той же час НФ наполіг, щоб відставка залежала і від Верховної Ради. Поки закон писали й переписували, в кулуарах парламенту і в ЗМІ не припиняли циркулювати чутки про те, що президент вже визначився з тим, хто буде головою бюро. Спочатку фаворитом президента називали американського екс-прокурора українського походження Богдана Вітвіцького. Але він не підійшов за віком. Потім дуже довго ходили чутки про те, що бюро очолить колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі. Після того, як той публічно відмовився, головним фаворитом Президента на посаду стали називати грузинського прокурора, нинішнього першого заступника генпрокурора України Давида Сакварелідзе. Але той не володіє українською мовою, тому Конкурсна комісія відсіяла його на другій співбесіді. В результаті Комісія із понад півтори сотні претендентів відібрала чотирьох. 6 березня всі кандидати були передані на спецперевірку. Три — її пройшли. Це — автор Закону про НАБУ Віктор Чумак, адвокат Микола Сірий та екс-прокурор Артем Ситник. Утім Комісія, маючи можливість по Закону пропонувати на вибір Президенту трьох кандидатів, цим правом не скористалась. 7 квітня вона провела повторний етап співбесід, після чого відсіяла Віктора Чумака.

І от учора, обираючи з-поміж двох кандидатів, Президент віддав перевагу Артему Ситнику, до чиєї біографії, як вже писав «День» («Прокурор VS Адвокат. Кого обере Президент?» від  9 квітня 2015 року) у експертів було чи не найбільше  запитань...