«Хлібний кошик» Європи може обернутися пустим відром надій
Україну ще в царські часи називали «хлібним кошиком» імперії. У радянський період кошик неабияк продірявився — країні постійно бракувало хліба на власне прогодування. З приходом у бізнес приватного капіталу почав відновлюватися нормальний стан речей. У результаті в Президента України Віктора Ющенка з’явилася можливість поставити цілком реальне завдання — «Україна повинна раз і назавжди вийти на міжнародний ринок зерна».
Делегати XV з’їзду аграріїв, на якому була вимовлена ця історична фраза, сприйняли заклик Президента однозначно — держава вживе всіх необхідних заходів для стимулювання експорту зернових. І помилилися.
Бо уряд, хоч і з неабияким спізненням, завзято взявся за справу. За результатами цілої низки нарад прийняли абсолютно несподіване рішення — держава сама займатиметься експортом. Причому вже просто з поточного маркетингового року. Несподіванкою тут є дві обставини: 1) востаннє з усією прямотою подібне завдання ставили в період колективізації, що в результаті призвело до Голодомору 30 х; 2) у бюджеті України 2005 року не передбачені кошти (а це кілька мільярдів гривень) на викуп надлишків зерна з ринку з метою його подальшого експорту.
Проте завдання поставлені грандіозні: протягом тижня Міністерство економіки разом із Міністерством закордонних справ повинні проаналізувати всі експортні поставки минулих років, виявити традиційні ринки експорту, а також проаналізувати світову кон’юнктуру цін на зерно. Але головна фішка не в цьому.
«Ми спробуємо мінімізувати участь посередників, які скуповували зерно за безцінь, а потім продавали за світовими цінами», — сказала Тимошенко. Посередників мінімізують до двох одиниць — Кабмін планує продавати на експорт зерно врожаю 2005 року через Держрезерв і ДАК «Хліб України». Найцікавіше, що так звані посередники — це і є та сама ринкова інфраструктура, на створення якої, власне, й пішли останні 15 років нашої історії. І яка, по суті, є єдиним реальним досягненням цього періоду та єдиним реальним виправданням тих труднощів, які нам довелося пережити.
Такі ідеї шокували операторів зернового ринку України. Річ у тому, що за останні три-чотири роки кількість вітчизняних зернотрейдерів і без того поменшала з 1500 до 400. До тотального згортання їхньої діяльності призвела проблема заборгованості із відшкодування експортного ПДВ. На сьогодні обсяг простроченої заборгованості перед експортерами досяг величин, які не піддаються жодному раціональному поясненню, і продовжує зростати. Ось деякі приклади. ЗАТ «Рамбурс», ветеран ринку, забезпечує до 10% українського зернового експорту — прострочена бюджетна заборгованість із відшкодування ПДВ становить близько 30 млн. гривень; ТОВ СП «Нібулон» — заборгованість бюджету нараховує 60 млн. грн.; ще цілій низці вітчизняних фірм держава заборгувала по декілька мільйонів гривень. А загалом заборгованість на одну компанію з відшкодування ПДВ становить 15,7 млн. грн., із яких 6,7 млн. прострочені. Такі дані наводить генеральний директор Української зернової асоціації (УЗА) Володимир Клименко, який днями разом із колегами витримав цілу битву з представниками фіскальних органів. Зернотрейдери та податківці намагалися порозумітися, але зустріч, судячи з новини, озвученої прем’єр-міністром, закінчилася цілковитим провалом.
Цікаво, що більші збитки несуть зернотрейдери, то рішучіші запевнення чиновників різних відомств про якнайшвидше вирішення проблеми. Так ще на початку березня зерновики через свою асоціацію звернулися з проханням до Кабміну розглянути питання про повернення заборгованості із ПДВ за поставлену на експорт продукцію. Міністерство аграрної політики в особі міністра Олександра Баранівського заспокоїло операторів — ініціюємо, замовимо слово, допоможемо… А ПДВ, як кажуть, і нині там. Хоча ні, задля справедливості треба сказати, що за декого слівце таки замовляють. І в окремих, особливих випадках у податківців гроші все-таки знаходяться. Так у травні до обраних щасливчиків потрапили дві великі іноземні фірми- зернотрейдери, які й без того не відчувають дефіциту ресурсів. У травні ЗАТ «Каргілл» отримало бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі майже 99 млн. гривень, а фірма «Сарна» в цей же період — майже 126 млн. гривень.
Податкова так і не змогла пояснити причин такого «ексклюзивного» ставлення до операторів. Але на ринку впевнені, що подібний виборчий підхід до формально рівноправних суб’єктів підприємницької діяльності означає не що інше, як приховане формування іноземної монополії у сфері дії найважливішого державного інтересу. Взагалі ж, у головах зернотрейдерів давно зріло припущення, що, затримуючи компенсацію податку, їм штучно знижують рентабельність і виводять таким чином із ринку. Позиція прем’єр-міністра — віддати експорт зерна на відкуп двом компаніям — підтвердила найгірші побоювання: уряд починає активно грати в свою улюблену гру під назвою «монополізація». Як бачимо, нещодавні м’ясна і нафтова кризи нікого нічому не навчили. Але якщо в попередніх випадках штучне втручання в економіку вилилося в дефіцит товарів і стрибок цін, тут розклад буде іншим. За прогнозами експертів, країну чекає обвал зернового ринку внаслідок надлишку пропозиції цього товару всередині країни (з усіма економічними та соціально- політичними наслідками). Цього побоюється навіть міністр Олександр Баранівський, про що він і заявив на нещодавній прес-конференції в Києві. Для недопущення подібної ситуації, за його словами, держава повинна закупити та засипати в «засіки батьківщини» не менше 6 млн. тонн зерна: 1,5 млн. тонн — у регіональні запаси, 1 млн. тонн — у держрезерв, і 3 млн. тонн кормового зерна — для завантаження потужностей комбікормової галузі. З зерном цього року, як відомо, проблем немає, є проблеми з грошима. Їх на ці цілі знадобиться кілька мільярдів! До того ж, ще на 1,6 млрд. грн. потягне створення Аграрного фонду, покликаного регулювати ціни на ринку сільгосппродукції.
Згідно з подальшою арифметикою пана міністра, держава повинна так само профінансувати ДАК «Хліб України» для закупівлі зерна — в обсязі 0,5 млн. тонн — за заставними цінами. Погодьтеся, що порівняно з цими грошима суми простроченої бюджетної заборгованості зернотрейдерам виглядають досить помірними. Питається: нащо ж платити більше?! І вкотре винаходити велосипед? Чи не краще прислухатися до експертів, які одноголосно стверджують: найпростіше виконання державою своїх безнадійно прострочених зобов’язань із відшкодування ПДВ вітчизняним експортерам зерна допоможе без будь-якої штурмівщини, за найкоротші терміни нейтралізувати найгостріші загрози стабільності ринку.
Хочемо ми того чи ні, але стимулювання експорту — найрозумніший вихід. У цьому випадку всі проблеми вирішуються за рахунок коштів іноземного покупця. Створюється платоспроможний попит, що підтримує сільгоспвиробників. Держава забезпечує стабільність внутрішньої соціально-економічної ситуації, отримуючи при цьому суттєві додаткові податки до скарбниці. Загалом, усі задоволені. Крім, звісно, тих, хто віддає перевагу рутинній роботі над запеклими битвами на барикадах. В іншому випадку нинішній урожайний рік може стати останнім роком українського сільського господарства. Такий сумний прогноз дозволив собі висловити на зустрічі з податківцями генеральний директор Української зернової асоціації Володимир Клименко. Дай Бог, щоб він помилився…
