Хто бачив українські дивіденди?
У нашій країні внаслідок масової приватизації створено близько 50 тис. акціонерних товариств різних типів. Однак нехтування економічними законами при розробці відповідної законодавчої бази вже незабаром може призвести до дискредитації акціонерного руху і краху навіть того слабосильного фондового ринку, який утворився в процесі приватизації.
Акціонерні підприємства в Україні сьогодні поставлені на межу виживання. Однак 5— 6% АТ, близько трьох тисяч підприємств все ж залишаються рентабельними, а деякі і високорентабельними. На жаль, із них не більше 2% сплачують дивіденди акціонерам. Це АТ «Стирол» (м. Горлівка), АСК «Укррічфлот», АТ «Волиньгаз», АТ «Київпроект», АТ «Лубнифарм» та інші. Збирається найближчим часом виплатити дивіденди найбільше в Україні АТ — «Укрнафта».
Але велика частина рентабельно працюючих акціонерних підприємств просто нехтує правами акціонерів, дискредитуючи тим самим саму ідею створення фондового ринку в Україні.
Візьмемо АТ «Білоцерківський кар'єр» (Київська обл.), організоване на базі однойменного орендного підприємства. Колектив (близько 140 чоловік) отримав при приватизації на пільгових умовах трохи більше 40% акцій. Інші було реалізовано на аукціонах за приватизаційні та компенсаційні сертифікати. Зараз у товаристві близько 500 акціонерів. Продукція підприємства (бутовий камінь, щебінь, гравій, піщано- гравійна суміш тощо) користується попитом, що забезпечує досить високу рентабельність (близько 60% за статутним капіталом). На підприємстві практично немає дебіторської заборгованості. Зарплата видається своєчасно, так само як і пенсії (працівники підприємства виходять на пенсію на п'ять років раніше від встановленого терміну і за цей час пенсія їм виплачується з прибутку). Однак дивіденди за останні три роки не виплачувалися. Чергові загальні збори акціонерів не передбачили дивідендів і на наступний рік. Аргументація звичайна: бракує коштів.
Тим часом прибуток підприємства, здавалося б, має використовуватися передусім на розвиток виробництва, на омолоджування основних фасадів. Однак 1998 р. тільки 30% призначених для цього капвкладень з прибутку використано за призначенням. Більша їхня частина пішла на будівництво житлового будинку та на погашення солідного штрафу за невчасну сплату податків. (До речі, за відсутності дебіторської заборгованості отримати такий штраф треба вміти!). У результаті знос основних фондів за три роки збільшився майже на 2% і склав за станом на 1 січня 1999 року близько 68%, тобто практично досяг критичного рівня. А це означає, що знизилася фондозабезпеченість акцій, пішов процес їхньої девальвації.
Таким чином, на підприємстві склалася парадоксальна ситуація, коли одна частина власників акцій (140 чоловік), хай і в цивілізованій формі, але практично грабує інших акціонерів (360 чоловік): шляхом невиплати дивідендів і зниження фондозабезпеченості акцій.
Таке становище стало можливим через недосконалість законодавчої бази. У цьому випадку чинне законодавство дозволило сконцентрувати в руках правління АТ, а це, по суті, директорат підприємства, більше 2/3 усіх акцій (так звані сторонні акціонери, поки ще слабо розбираючись у тонкощах справи, видали дирекції довіреності на право голосування їхніми акціями). До речі, в цивілізованих країнах член правління акціонерного товариства може представляти на загальних зборах тільки свої особисті акції. До спостережної ради, покликаної контролювати діяльність правління, з порушенням закону обрано тільки членів трудового колективу. У результаті всі без винятку питання вирішуються правлінням, а загальні збори акціонерів — головний орган управління, носить суто формальний характер.
Аналогічна ситуація склалася і в більшості інших рентабельно працюючих акціонерних товариств із повною капіталізацією (акції держави відсутні).
Наприклад, чистий прибуток ВАТ «Харківгаз» за 1997 р. (близько 1,5 млн. грн.) розподілено 1998 р. за наступною схемою: фонд розвитку виробництва — 10%, фонд матеріального заохочення — 76%, фонд соціального захисту трудового колективу — 14% («Інвестгазета» від 20.10.98). Як-то кажуть, коментарі зайві. До речі, і держава втратила тут більше 100 тис. грн. за рахунок відсутності податків на дивіденди.
Розраховувати на нові віяння в діяльності правлінь акціонерних товариств не доводиться. У цьому плані важко не погодитися з опублікованим у одній з газет висловлюванням генерального директора Caib Securities Ukraine п. Будкіна, котрий стверджує, що у 90 випадках зі 100 менеджмент емітентів являє собою людей, які досі мислять категоріями тонн, погонних метрів тощо. На його думку, з фінансової точки зору проблеми розглядаються ними дуже рідко («Інвестгазета» від 27.10.98 р.).
У середині минулого року Кабмін зобов'язав акціонерні товариства, в яких збережено державні пакети акцій, виділяти як мінімум 25% чистого прибутку для виплати дивідендів. Природно, при цьому враховувалися передусім економічні інтереси держави.
Гадаємо, що відповідні нормативи відрахування від прибутку мають з'явитися (як доповнення) і в законі про господарчі товариства.
Передусім це створить однакові умови для функціонування підприємств усіх форм власності, а також дозволить не нехтувати основними принципами функціонування акціонерних підприємств, що забезпечують отримання прибутку на внесений капітал всіма акціонерами.
У свою чергу прибутковість акцій започаткує залучення фінансових ресурсів в економіку країни (за деякими даними населення України має на руках $10—12 млрд.) шляхом підвищення попиту на акції приватизованих підприємств, які у зв'язку з цим отримають стимул для обгрунтованої додаткової емісії. А як відомо, приватні інвестиції простих громадян, будучи вкладеними в акції, в більшості розвинених країн становлять фундамент економіки.
За даними «Інвестгазети», від сплати дивідендів у країні щорічно ухиляються більше 1800 рентабельно працюючих акціонерних товариств із повною капіталізацією. Якби всі вони виплатили дивіденди в обсязі 25% від прибутку, то надходження до бюджету могли б скласти не один мільярд гривень. У цьому випадку країні не довелося б так низько схиляти коліна, випрошуючи кредит у міжнародних фінансових структур.
