Класика довгострокового планування

Уряд України поставив перед паливно-енергетичним комплексом амбітне завдання: довести до 2020 року вітчизняний видобуток природного газу до 27 мільярдів кубічних метрів і, отже, позбутися залежності від його імпорту та зміцнити національну безпеку країни. Торік загальний обсяг видобутку становив 20 мільярдів кубометрів. Із них на державну компанію «Укргазвидобування» припало 14,6 мільярда кубометрів, на напівдержавну «Укрнафту» — 1,3 мільярда, на приватні видобувні компанії — 4,1 мільярда кубометрів.

ЗАПАСИ МАЮТЬ ЗРОСТАТИ НА ПОРЯДОК ШВИДШЕ, НІЖ ВИДОБУТОК

«День» вже писав про деякі проблеми видобутку природного газу в Україні («День» №1, 2017 р.). Та найбільше впливає на обсяги видобутку природного газу, на думку фахівців, проблема відсутності приросту його запасів.

Із середини 90-х років минулого століття обсяги видобутку природного газу стали перевищувати приріст запасів. Тому, незважаючи на значні ресурси природного газу та раніше розвіданих запасів, які є джерелом нарощування видобутку, їх явно недостатньо. Більше того, останніми роками постійно поширюються чутки про повне виснаження надр України, безперспективність подальших геологічних досліджень. Гадаємо, це робиться для того, щоб відвернути увагу суспільства від наявності чималих розвіданих запасів природного газу, які хочуть незаконно спрямувати на збагачення частини нинішньої так званої еліти. Досить сказати, що останнім часом до приросту запасів зараховувалися не тільки нові родовища, а й результати переоцінки запасів діючих родовищ. Однак світовий досвід свідчить, що істотне реальне зростання видобутку можна забезпечити лише тоді, якщо дійсний приріст запасів буде на порядок вищим за поточний видобуток.

ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА

Чому цього не відбувається? У країні досі існує надзвичайно забюрократизована система оформлення документів для отримання права на використання надр. Крім того, через некваліфіковане керівництво галуззю майже половину фонду експлуатаційних свердловин нині законсервовано. Окрім того, відсутні стимули для розробки важкодосяжних глибоких покладів.  Усе це має негативний вплив на загальну ситуацію в галузі та бізнес-привабливість газового бізнесу. Практично жодна іноземна компанія останніми роками не прийшла в Україну.  Це сталося також і через те, що в Україні розбалансовано геологорозвідувальний процес, який раніше мав чітку послідовність, що забезпечувало стабільний приріст запасів і відновлення ресурсної бази.

РЕСУРСАМ ПОТРІБЕН ГОСПОДАР

За приріст запасів природного газу та його видобуток відповідає Державна служба геології та надр України, яка входить до Міністерства екології та природних ресурсів. Про низьку ефективність її роботи за останні роки свідчать такі факти. Фінансування робіт з розвитку мінерально-сировинної бази України  коштом Державного бюджету в останні три роки є недостатнім.  2014 року воно становило 90,3 мільйона гривень, 2015-го — 119 мільйонів,  2016-го — 100 мільйонів гривень. За останні три роки не проводилося пошуково-розвідувальне буріння на нафту та газ коштом відповідної бюджетної програми. Звідки ж візьмуться нові запаси вуглеводнів?

Для планомірного, послідовного освоєння ресурсів природного газу необхідно мати науково обґрунтований довгостроковий план поетапного нарощування їхніх розвіданих запасів. При цьому головним стратегічним завданням є відкриття нових родовищ. Нерозвідані або так звані перспективні ресурси природного газу становлять сумарно по Україні близько 4,6 трильйона кубометрів, а всього з надр видобуто приблизно 2 трильйони. Отже, навіть ця найбільш достовірна мінімальна частина прогнозних ресурсів газу більш ніж удвічі перевищує накопичений видобуток.

Необхідно налагодити масштабне нове буріння розвідувальних та експлуатаційних свердловин. Задля цього варто було б спростити для газовидобувних компаній процедури отримання геологічної інформації та нових ліцензій, налагодити роботу супровідних сервісів.

ХТО ДАСТЬ ГРОШІ?

Для потужного розвитку газовидобувної галузі необхідний комплексний підхід: зниження фінансового тиску на галузь і одночасне посилення контролю за використанням коштів при виявленні та освоєнні родовищ, запровадження постійного науково-технічного супроводу основних робіт.

Необхідно налагодити механізми фінансового заохочення компаній щодо обов’язкового фінансування науково-технічного супроводу і впровадження наукових розробок у виробництво. Тільки тоді науково-технічна діяльність посяде важливе місце в розвитку галузі, а сама галузь вийде зі стану застою й розвиватиметься відповідно до потреб країни. Особливої уваги потребує освоєння потенціалу великих глибин.

Для виходу на щорічний приріст запасів потрібно у кілька разів збільшити обсяги розвідувального буріння. Це можна зробити лише за умови появи в державному бюджеті захищеної статті витрат на геологорозвідувальні роботи. Однак без залучення приватних іноземних інвестицій і відповідного збільшення обсягів сейсморозвідки та буріння також неможливо забезпечити зростання видобутку природного газу.

Невідкладна реалізація цих першочергових заходів дозволить започаткувати відродження вітчизняного газовидобувного комплексу, сконцентрувати науково-виробничий і фінансовий потенціали для значного нарощування ресурсної бази, стабілізації та істотного підвищення видобутку газу вже найближчим часом.

Істотно покращити ситуацію з фінансуванням можна також за рахунок додаткового залучення фінансів малого та середнього бізнесу. Такий підхід виявився достатньо ефективним практично в усіх країнах із розвиненою економікою. Для цього необхідні кардинальні зміни в стратегії розвитку мінерально-сировинної бази держави, а також врегулювання законодавчої бази, яка б могла гарантувати приватному бізнесу його захищеність від чиновницького свавілля.

ДУЖЕ ШКОДИТЬ БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Україні потрібна ефективна система організації наукових досліджень для видобутку природного газу, пошуку його нових родовищ, впровадження нових технологій буріння та видобутку, розробки та виготовлення вітчизняного технологічного обладнання.

Державна служба геології та надр України повинна прогнозувати і реалізовувати реальну перспективу розвитку галузі, відповідати за раціональне використання досвідчених фахівців і за підготовку нових кадрів, а головне — за нарощування ресурсної бази, переоснащення розвідки та буріння, запровадження новітніх технологій.

Цю важливу структуру має очолювати професіонал високого рівня. Саме для цього уряд оголосив конкурс на посаду голови Держгеонадр. Однак на це «тепле» місце вже претендує чимало бажаючих. І серед них — ті, хто вже очолював цю структуру і став фігурантом гучних кримінальних проваджень за зловживання службовим становищем. Дехто з них був помічений у порушеннях при видачі спеціальних дозволів на використання ресурсів. Тож країна повинна знати своїх «героїв» і не допустити їх до подальшого розвалу геологічної структури. Тільки відповідальна, активна й високопрофесійна робота може забезпечити виконання завдання уряду щодо збільшення видобутку природного газу.

КОМЕНТАРІ

Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ, директор енергетичних програм Центру світової економіки та міжнародних відносин:

— Щоб вирішити проблему, яку ставить автор статті, слід було б взагалі визначитися з тим, скільки нам потрібно газу у середньо- та довгостроковій перспективі, й що ми з цим газом робитимемо. Йдеться про модель економіки, про модель енергоефективності та ефект від неї. І тоді вже можна складати плани щодо розвідки й зростання видобутку. Найпарадоксальніше в нинішній ситуації, що це не вимагає бюджетних коштів, а лише рутинної кабінетної роботи. Потрібен енергобаланс країни, який визначить, куди в нас що піде.  «Укргазвидобування» має сьогодні навіть надлишок коштів для того, щоб рухатися не тільки в напрямі нарощування видобутку газу, а й у розвідці нових родовищ. Але компанії потрібна комплексна програма, яка виходить із наявних родовищ і  враховує потребу нарощувати ресурсну базу.

Леонід УНIГОВСЬКИЙ, секретар Експертної ради з питань розвитку газової промисловості:

— Порушено дуже актуальне питання. Розвідка має випереджати видобуток. Це, як мовиться, класика жанру. Що відбувається зараз. Робиться спроба на вже розвіданих площах прискорити буріння й підвищити видобуток. Налагоджується ремонт старих свердловин, відновлюють якісь покинуті низькодебітні свердловини, які після підвищення ціни на газ стають рентабельними. Ось це — ті першочергові зусилля, які робляться. Та моя особиста думка, що розвідка, безумовно, має випереджати видобуток. Щодо того, наскільки випереджати, мені важко сказати й визначити кількісне співвідношення — я в цьому питанні не фахівець. Але ще з інститутських часів і програм  пам’ятаю, що таке випередження — обов’язкова умова, якщо говорити про довгострокову перспективу. Звісно, запаси повинні нарощуватися швидшими темпами, ніж іде видобуток. Інакше ми проїдатимемо те, що в нас є.

Записав Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»