Кредитному портфелю потрібен ремонт
А починати його слід зі створення чесного держбюджету, говорять експерти
Як повідомив у четвер Національний банк у проспекті емісії українських єврооблігацій, частка поганих, сумнівних і субстандартних кредитів у портфелі українських банків на 30 вересня становила 40%. Чи буде у когось за таких умов бажання займатись кредитуванням? Але ж, за великим рахунком, комерційні банки й потрібні країні лише для того, щоб кредитувати реальну економіку. На жаль, сьогодні вони цього майже не роблять, і саме це є однією з причин спаду і в промисловості, і в сільському господарстві, і на транспорті. Відсоткові ставки за кредитами для юридичних осіб нині перевищують 35%. З іншого боку, напівпорожній або, якщо комусь так подобається більше, напівповний кредитний портфель наших банків схуд також через те, що мало хто може платити ці надвисокі відсотки. В результаті економіка вже не стоїть, а падає.
«Скоро й кредитувати буде нікого», — передбачає голова правління Незалежної асоціації банків України Сергій Мамедов. Він вважає, що уряду необхідно визначити пріоритетні напрями економіки і передбачити механізм, який дозволить банкам кредитувати відповідні підприємства за рахунок рефінансування Нацбанком. «Якщо таку систему буде запущено, — говорить глава НАБУ, — банки як комісіонери фінансуватимуть економіку і вкладатимуть кошти, залучені від фізичних осіб».
Мамедов упевнений, що така система буде прозорою і зрозумілою. Він уточнює, що Україні через кризу не доводиться розраховувати на інвестиції з-за кордону і треба втягнути в обіг ті гроші, які є в країні. Але Нацбанк поки що не поспішає займатись рефінансуванням, оскільки побоюється, що відповідні кошти підуть на валютний ринок і негативно впливатимуть на курс гривні. Мамедов наполягає на тому, що рефінансування має виділятись під розроблені урядом програми... Якщо гроші будуть направлені на виробництво, то це, на його думку, і дасть поштовх кредитуванню.
Генеральний директор «Платінум Банку» Грег Краснов ратує за ринкові механізми підтримки економіки банками, тобто за ринкові механізми визначення кредитних і депозитних ставок. Водночас він вважає, що рефінансування банків не вирішить проблеми депозитних ставок, оскільки населення країни наразі не готове класти кошти на депозити на тривалий термін і під ставки, які нижчі за очікуваний рівень девальвації гривні.
Краснов передбачає, що встановлена останнім часом рівновага в курсових коливаннях сприятиме тому, що надалі і депозитні, і кредитні ставки знижуватимуться. Попит і пропозиція «схлопнуться на нижчому рівні», прогнозує гендиректор і зазначає, що в результаті кредитами зможуть скористатися більше позичальників, ніж зараз. При цьому він вважає, що країні необхідне «розтягування ресурсів» у термінах — на три, чотири, п’ять років, тобто довгі кредитні гроші. Інакше не вдасться відновити іпотечне кредитування. Щоб отримати довгі гроші, на думку банкіра, треба відлагодити пенсійну і страхову справу, де ресурси акумулюються на тривалий час. Іншого шляху у нас немає. Як вважає Краснов, на іноземні кредити й інвестиції розраховувати наразі не можна, тому що «сприйняття ризику України на міжнародних ринках просто зашкалює».
«Чи можлива в Україні якісна макроекономічна політика? — запитує екс-міністр і нинішній радник «Альфа Банку» Роман Шпек. — Якою б вона не здавалася тоді, коли її розробляли і приймали». «Така бюджетна політика і така дисципліна ніколи не дадуть можливості вирішити інше питання, — впевнений банкір, — консолідувати на основі бюджету і макроекономічної політики публічні фінанси країни, щоб можна було витримати удари кризи і знайти місце й кошти для інфраструктурних проектів».
Якісний бюджет, на думку Шпека, вимагає хорошого бізнес-клімату і чесних відносин з інвесторами, щоб вони розуміли, які на них чекають у нас ризики. Він вважає, що замість цього пускають у хід обман. На знак підтвердження експерт посилається на численні запевнення українських чиновників про те, що у нас усе добре. І це при тому, що всі професійні експерти в МВФ, Світовому банку та ЄБРР указували на існуючі проблеми.
«Діалог із ними уряду, — на думку Шпека, — нагадував діалог глухого з німим». Як за таких умов банки, що стикнулися з різними наслідками кризи, можуть працювати і кредитувати економіку? А у нас тепер річні плани іменують стратегією, зазначає експерт. І ми не бачимо сьогодні можливості для нарощування корпоративного кредитування через макроекономічну невизначеність.
«Є бажання втримати кредитний портфель на докризовому рівні, але це надзвичайно складно, — констатує радник і продовжує: — Все інше, на чому можуть заробити банки, не дасть країні економічного зростання». «Але що можна сьогодні кредитувати в Україні? — запитує Шпек. Промисловість і сільське господарство, за його даними, дають лише 0,8% економічного зростання, тоді як послуги — 2%. І це при тому, що реальні доходи населення цього року перевищили 14%, а внутрішня торгівля дала 16%. Наступного року зростання доходів населення, говорить банкір, не перевищить 3%. І де ми тоді знайдемо 2013 року такий обсяг послуг, який підтримував би зростання економіки, як цього року? Шпек зазначає, що «банківська система стала заручником діяльності уряду і неякісного, нечесного бюджету».
«Треба не кредити підлаштовувати під темпи розвитку, а навпаки, — зауважує колишній заступник голови НБУ, ректор Міжнародного інституту бізнесу Олександр Савченко. — Якщо ми хочемо отримати 4% зростання ВВП, то, за моїми розрахунками, банківська система має наростити кредитування економіки як мінімум на 12%—15%. А якщо кредити зростатимуть на 1,8%, то ми не матимемо зростання — буде спад». Експерт вважає, що збільшити обсяг кредитування можна, але важко. Нацбанк підкреслює, що він де-юре не відповідає за курс національної валюти. Але населення і бізнес покладають на нього де-факто таку відповідальність, підкреслює Савченко.
Він знає, що робити з макропоказниками. За його словами, НБУ треба переходити до політики активного торгетування інфляції, тоді й ресурс у банків виникне. І довгострокова ліквідність, якщо вона з’явиться, піде на кредитування. «Це — більш правильний шлях, ніж залучати Нацбанк до фінансування якихось проектів». На думку експерта, цим повинен займатися Банк розвитку, але здебільшого через комерційні банки. І не лише інвестуванням інфраструктурних проектів, але й актуальних проектів, важливих для суспільства, які до того ж мають бути й комерційними. Цікаво, що Савченко пропонує залучити в ролі топ-менеджерів цього банку фахівців із-за кордону, що стане «ліками» від можливої корупції.
