Куди приведе нас СОТ?
Вступ до Світової організації торгівлі, безумовно, є для України лише питанням часу. Проблема в тому, щоб у це бажане місце наша країна потрапила в потрібний час, тобто не зненацька, а підготовленою й озброєною відповідними знаннями й уміннями. Про це говорив на громадських слуханнях, організованих федерацією профспілок, заступник міністра економіки Андрій Березний.
На жаль, його доповідь по суті була певною мірою райдужною картинкою на тему «як добре буде жити в Україні після вступу до СОТ». Відзначивши можливість багатьох змін у законодавстві та регуляторній політиці всередині країни, він підкреслив, що наша економіка традиційно орієнтована на експорт, і це зумовлює завдання максимально прискореного вступу. За словами Березного, членство в СОТ зробить Україну євроінтегрованою, це ж, у свою чергу, через зниження цін на товари підвищить рівень добробуту населення на 3%, а зростання ВВП на 2%. Окрім того, ринки, які відкрилися, та скасування антидемпінгових розслідувань дозволять збільшити кількість товарів, що експортуються. За даними Мінекономіки, це дасть нам $4 мільярди. Також СОТ, на думку Березного, вирішить проблему залучення іноземних інвестицій, яких повинно надійти надзвичайно багато — $500 мільйонів. Прихильники СОТ із Мінекономіки передбачили майже всі заперечення. Навіть втрати держбюджету від зменшення митних зборів, за їхніми словами, компенсуватимуться податками з детiнізованого імпорту.
Із приводу того, що безмежний імпорт може вбити вітчизняного споживача, Березний зовсім не турбується: за його словами, багато які галузі виробництва в нас уже адаптовані й готові до можливої відсічі експансії іноземних товарів. Природно, певні проблеми оптимісти з Мінекономіки все-таки бачать. Це дотації в «жовтий кошик» аграріїв і деякі неухвалені закони, однак загальний настрій райдужний. Але схоже, його головні мотиви лише в тому, що Президент сказав «Нам треба до СОТ», а уряд не може не відповісти «Так». Окрім того, його завдання переконати в цьому всіх. Останнє завдання виявилося нелегким. Зокрема, наполегливо не бажав погоджуватися з цифрами та аргументами міністерського чиновника депутатський корпус. Основного опонента Березний знайшов у особі першого заступника голови бюджетного комітету Валерія Коновалюка, якого можна було б назвати противником «швидкого» СОТ. За його словами, туди ми потрапимо в кращому разі років через два, а то і три, оскільки поки що наша економіка абсолютно не готова до такого відповідального кроку. Першим аргументом депутата було те, що за всі роки незалежності країні вдалося оновити лише 6—7% виробничих фондів, відповідно ні про яку ефективність промисловості просто не говориться. А вступати до СОТ треба саме тоді, коли цю умову буде виконано. Відзначивши, що передусім нам треба отримати статус країни з ринковою економікою й що підвищувати інвестиційну привабливість та поліпшувати умови для експорту можна й іншими шляхами, Коновалюк почав перераховувати можливі негативи прискореного вступу до цієї організації. За його словами, оскільки робити держзакупки доведеться без преференцій для власних виробників, то відповідні конкурси виграватимуть виключно іноземні компанії, розорюючи вітчизняного виробника. В результаті Україна перетвориться в сировинний додаток для розвинених країн, відбудеться спад виробництва, на ринок потраплять неякісні іноземні товари.
При цьому найбільшою загрозою для української економіки Коновалюк вважає китайську експансію (неначебто зараз знак «зроблено в Китаї» не красується на половині того, що продається в Україні. — Авт. ). За розрахунками народного депутата, вступивши до СОТ, Україна втратить два-три млрд. грн.
Проте таку яструбину позицію зайняли не всі народні обранці, які брали участь у дискусії. Наприклад, Сергій Кіроянць спробував примирити сторони, що позиваються, заявивши про те, що уряд також має право вирішувати, треба нам СОТ чи ні. При цьому він попросив Березного надати більше інформації про те, куди саме має вступити Україна. За словами, Кіроянця, навіть у парламенті не зовсім точно уявляють, що таке СОТ. Проте якоїсь конкретної програми, де було б чітко прописано, куди та навіщо ми вступаємо, схоже, дійсно немає. А це, за словами віце-президента Української спілки промисловців і підприємців Тетяни Степанкової, здатне викликати те, що, не визначившись зі стратегічними інтересами, ми вкрай розвалимо всю промисловість. У УСПП свій погляд на це питання: нам пропонується вступати до СОТ секторально, в міру готовності галузей. Перерахувавши плюси та мінуси, Степанкова прийшла до висновку, що готова до вступу лише легка промисловість, тоді як для решти галузей це буде дещо передчасним.
