«Ліва» труба Газпрому

Поточного року обсяг експорту газу з Росії до Європи поменшає з 179 мільярдів кубометрів до 170. При середній ціні $409 за 1000 кубометрів було отримано прибуток у $79 мільярдів. Цього року через падіння цін на нафту він поменшає на $25,6 — 31,2 мільярда. До того ж, загальний рівень видобутку знизиться з 550 до 510 мільярдів кубометрів. За підрахунками економіста Центру розвитку Валерія Миронова, це призведе до зниження ВВП Росії на 0,2%. Прогноз Міністерства економічного розвитку дає таке зменшення, але без урахування «частки Газпрому».

На такому не дуже сприятливому тлі газовий монополіст затіває ще один вельми дорогий проект — South Stream (Південний потік). Вартість його будівництва оцінюється в 19-24 мільярдів. Витрати залежатимуть від вибраного маршруту. Найкоротший із них проходить шельфом Росії, України, Румунії та Болгарії. Другий обходить Румунію стороною. Два, які залишилися, передбачають прокладку труби шельфом Росії, Туреччини та Болгарії. У будь-якому випадку підводна частина газопроводу становитиме не менше 1000 км. Через South Stream передбачається передавати приблизно 47 мільярдів кубометрів газу.

Додамо до цього ще один амбіційний проект — Nord Stream (Північний потік) через Балтійське море. Як сказано в презентації Газпрому, за умови завершення South Stream і Nord Stream сумарна потужність експортних газопроводів із врахуванням української газотранспортної системи до 2015 року становитиме 304 мільярда кубометрів газу на рік. У той же час експорт російського газу до Європи не перевищить 220 мільярдів кубометрів газу на рік, тим самим два «потоки» повинні в значній частині шунтувати можливе прокачування газу через територію України.

З економічного погляду прокладка двох «потоків» за створених умов позбавлена будь-якого сенсу. Досі базові родовища Західного Сибіру, що забезпечують основну частину поточного видобутку, в значній мірі вже вироблені (Медвежьє на 75,6%, Уренгойське на 65,4%, Ямбурзьке на 54,1%), 2007 року на родовищах із падаючим видобутком отримано понад 80% газу в Росії. Для розробки нових родовищ і підтримки вже існуючих необхідно $30-40 мільярдів. Потрібно також врахувати, що для забезпечення експорту концерн розпочав будівництво гігантського газопроводу Бованенково-Ухта-Торжок протяжністю 2324 км. А це також гроші, й чималенькі.

Первинний кошторис на будівництво Nord Stream становив 2,5 мільярда, нещодавно він був збільшений до 7,4 мільярда. Як вважає експерт компанії «2К Аудит — Ділові консультації» Петро Клюєв, «Нинішня ціна будівництва Nord Stream не є остаточною — враховуючи технологічну складність і масштабність проекту». На думку експертів, вона збільшиться мінімум у два-три рази. Аналогічно станеться і з South Stream. До того ж він і зразу коштував значно дорожче. Реально потрібно рахувати, що витрати на його будівництво становитимуть не менше 40 мільярдів.

Що ж так тягне Газпром на заздалегідь збиткові довгострокові проекти? По-перше, політична складова. Незважаючи на нещодавній газовий конфлікт із Україною, ця обставина не є найголовнішою для наших сусідів. Їх набагато сильніше непокоїть будівництво газопроводу Nabucco. Він пройде по суші і буде коштувати близько 9 мільярдів. Навіть при збільшенні на 50% він все рівно обійдеться дешевше ніж South Stream приблизно в два рази. До того ж Росію дуже нервує поява конкурентів у Центральній Азії та регіоні Каспійського моря. При підключенні до Nabucco Ірану, така пропозиція від Тегерану вже надійшла, обсяг поставок по трубопроводу становитиме 50-60 мільярдів кубометрів. От Москва і поспішає запропонувати свої шляхи транспортування, щоб знизити привабливість альтернативних проектів, навіть зі збитком для себе. Українська складова в South Stream присутня, але не є головною. При консолідації нашого політикуму конфлікти на газовому ѓрунті вичерпають себе.

По-друге. Розгортання дорогих проектів Газпрому, найімовірніше, має суто внутрішню складову. В них задіяна велика кількість суміжників, які намагаються знизити свої витрати за рахунок бюджету. Так на дев’ять місяців скасовано митний збір для 257 тисяч тонн труб, які постачатимуться для будівництва Nord Stream. Насамперед, виграє Виксунський металургійний завод, що входить до групи «Об’єднана металургійна компанія». Бюджет не дорахується $100 мільйонів і це не кінець. Розпочинаючи політично заангажовані проекти, Газпром покладає надії на зменшення як податкового тягаря, так і на допомогу рідної держави, яка не може відмовитися від фінансування певною мірою іміджевих проектів. Враховуючи, що фінансова складова Газпрому нагадує абсолютно чорне тіло, через складне та дороге будівництво будуть прокручені величезні кошти, в тому числі й бюджетні. Й така мета, безсумнівно, є найголовнішою.

Наша країна має враховувати, що транспорт газу до Європи проходитиме все більшою кількістю маршрутів. Транзитне значення України буде падати не тільки через політичні колізії, а й через об’єктивні зміни технології транспорту вуглеводнів. Основним конкурентом трубопроводу виступає газовий танкер. Завдяки екологічності, гнучкості логістики та більш прийнятному поєднанню «ціна-теплотворна здатність» зріджений природний газ (ЗПГ) буде найбільш затребуваним паливом у найближчі роки. На думку компанії PricewaterhouseCoopers, до 2015 року поставки ЗПГ складатимуть близько 31% від загальних поставок природного газу в світі. Сегмент поставок по трубопроводах має об’єктивну тенденцію до зменшення. Якщо ми не будемо враховувати цю обставину, то можемо опинитися перед вельми неприємними наслідками.