Лютневі тези

У 2002 році українська економіка вперше, після піднесення 2000— 2001 років, втратила дихання. Другий збій відбувся після зростання у 2003—2004 роках, у 2005 році. А після квітня 2006 року економіка почала підніматися і нині отримала «третє дихання» та йде вперед прискореними темпами (реальний валовий внутрішній продукт у січні— лютому, в порівнянні з відповідним періодом минулого року, зріс на 108,6%, у лютому — на 107,9%). Надзвичайно важливо, що при цьому дихання залишається рівним і сильним. ВВП збільшує свої параметри темпами, що перевищують лінію мегатренду 2000—2006 років (7,3%).

Однак, як і прогнозувалося, з огляду на іншу базу порівняння, економічне піднесення дещо уповільнилося (у січні воно становило 9,3%). З урахуванням того, що у лютому 2006 року динаміка поліпшилася на 0,6% (з 0,9% у січні — до 1,5% у січні-лютому), показник минулого місяця майже повторив січневий. Отже, суттєвого уповільнення темпів не відбулося.

Кумулятивне зростання ВВП у перші два місяці перебуває на рівні, близькому до історичного максимуму (10,2% у 2004 році). Триває перехід від зовнішніх до внутрішніх резервів економічної активності. Українці все ще більш схильні до витрат. Астенії споживання не спостерігається. Тому внутрішній попит перебуває на верхніх поверхах. У торгівлі створення ВВП прискорилося до 14% (у січні — 13,2%). Додав «швидкості» транспорт — 7,3% (у січні — 6,7%). Всі підгалузі промисловості споживчої орієнтації, навіть легка, у лютому зміцнили позиції.

Триває інвестиційна експансія. Хоча погода вже не була такою сприятливою для будівництва, галузь залишилася на флагманській позиції (18,7%).

Ще не відомі дані платіжного балансу. Але опосередковані індикатори свідчать про те, що і у лютому внесок експорту у динаміку ВВП залишився на січневому рівні. Металургія і хімія зміцнили свої позиції, і економіка продовжує отримувати від них потужний імпульс.

Зберігається надія на те, що сільське господарство, нарешті, стане «вітаміном зростання» після дворічної перерви. Принаймні, третій місяць поспіль динаміка ВВП в цій галузі залишається позитивною, хоча у лютому дещо стриманішою, ніж у січні (5,3% проти 6,4%).

Серед головних лютневих висновків — думка про те, що хоча темп ВВП зазнав неістотного уповільнення, це аж ніяк не початок охолодження економіки. Зауважимо, що перший пік річної траєкторії руху макроіндикаторів індустріального виробництва та ВВП традиційно припадає на березень. У найближчій перспективі, після підняття мінімумів зарплат, пенсій, ліквідації заборгованості з виплат, українці будуть більше витрачати. Отже, поки що не виникло загроз для майбутнього економіки у найближчі 3—6 місяців. Перспективи виглядають надійними, в першу чергу у зв’язку зі зміцненням внутрішнього фундаменту. Вони все меншою мірою виглядають спекулятивними, циклічними і залежними від зовнішнього попиту, а все більше орієнтується на внутрішні резерви, які відкривають довгострокову перспективу.

Нажаль, нині від експорту взагалі не слід очікувати значного додаткового каталізуючого поштовху. Темпи світової економіки залишаються далекими від пікових трендів 2003—2004 років. Тому сьогодні ще важко вийти на конкретизацію оцінок. Першу атестацію досяжності основних макропоказників, закладених в діючий держбюджет, можна буде дати у травні. За досвідом минулих років, саме у цей період більш визначеними стають перспективи руху зовнішнього попиту на світових ринках, зокрема металів, нафти, зерна.

Внутрішня ситуація більш передбачувана. У лютому промисловість зберегла сильну динаміку. За два місяці обсяги виробництва збільшилися на 13,4%. Такі галузі споживчої орієнтації, як харчова, легка, деревообробна, паперова нарощували обсяги виробництва у двозначному вимірі. Перебуває у позитивній зоні і машинобудування, в значній мірі орієнтоване на виготовлення побутової техніки та інших предметів споживання.

Інвестиції в основний капітал розширюються на минулорічному рівні. Про це свідчать індикатори розвитку машинобудування. Галузь закріпилася у фаворитах. За два місяці її обсяги зросли майже на 30%. На високих рівнях утримується також виробництво будівельних матеріалів (32,1%). Майже 19%-е піднесення у металургіі, певною мірою, також пов’язано з потужним інвестиційним попитом. Всі зазначені галузі, при підтримці імпорту обладнання, забезпечують цьогорічне активне капіталотворення.

Металургія продовжує завдавати тон серед галузей-експортерів (рік тому вона перебувала у спадовому тренді). Нині її позитивна динаміка (18,9%) значно вища, ніж у середньому по промисловості (13,4%). У позитивному ключі розвивається і хімія. Тут триває (легше, ніж рік тому) адаптація до нових газових цін. За перші два місяці галузь вийшла майже на 10% зростання.

Приємним і доволі несподіваним сюрпризом стала висока активність у легкій промисловості. Тут зафіксовано найсильніший ріст у порівнянні з січнем — 15,3%. Вона виграє й у порівнянні з двома місяцями минулого року (3,7%).

Неприємна новина в тому, що здає позиції вугільна промисловість. У лютому виробництво знизилося на 5% (до січня). За два місяці — на 1,1%. А рік тому зростання в галузі було вище середнього по промисловості і становило 3,7%. Відчутним є і спад у виробництві електроенергії, газу та води. Якщо у січні-лютому минулого року обсяги виробництва цих галузей зросли на 9,2%, то нині зменшилися на 4,5%, а виробництво електроенергії в лютому навіть зменшилося в два рази у порівнянні з січнем. Звичайно, на це впливає температурний режим, енергозаощадження, обмежені параметри експорту.

Отже, в індустрії зароджується нове піднесення. Воно охопило більшість підгалузей, окрім двох. А рік тому в офсайді знаходилися металургія, нафтопереробна, легка і хімічна галузі. Ймовірно, промисловість цього року поверне собі роль головного драйвера ВВП. Адже за підсумками двох місяців, поступ економіки, підтриманий сильною динамікою промисловості, перебуває вище трендової лінії 2000—2006 років.

І все ж, монетарні кроки не можуть виходити ані з проявів ейфорії, ані з перебільшення ризиків. Вони мають бути повністю адекватними ситуації. Ввважаю, що на ледве помітне послаблення темпів зростання економіки не слід реагувати важкою артилерією лібералізації резервних вимог. Не варто і розширювати ліквідність через посилене рефінансування або надмірну купівлю валюти. Базова інфляція за останні 12 місяців не змінилася настільки, щоб виправдати відчутне пом’якшення грошової політики. За цих умов вона не потребує корекції, і вiдсоткові ставки варто зберігати на поточному, поміркованому рівні.

Урядові не варто пропонувати Верховній Раді ревізію макропоказників бюджету. Доцільно обмежитися лише поправками у частині підвищення мінімальних споживчих стандартів. Слід уникати як перегляду бюджету у бік зниження видатків, так і стерилізації можливого профіциту. За необхідності це можна буде зробити в листопаді-грудні, під час обговорення бюджету на 2008 рік. Дефiцит бюджету, безумовно, рiч надто небажана, але, вважаю, не слід драматизувати. Беру на себе сміливість прогнозувати, що за нинішніх темпів розвитку реальний дефіцит бюджету буде меншим на 2%. Сьогодні ж доцільно використати дискусію навколо стратегії росту, що планується на квітень, для оновлення оперативних прогнозів економіки у 2007 році.

Розвиток сільського господарства, в залежності від обставин, містить один з найбільших резервів або ризиків для ВВП. Тому аграрному блоку уряду вже сьогодні слід подбати про недопущення минулорічних викривлень цінової політики. Саме вони залишили на нульовому рівні минулорічний рух доданої валової вартості у сільському господарстві.