«Металобрухт» тягне Дунайське пароплавство на дно

Учора співробітники ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» (УДП) провели пікетування будівлі Міністерства транспорту і зв’язку та Кабінету Міністрів України. У профспілці компанії заявляють, що піти на пікет змусив плачевний фінансовий стан. За даними прес-служби держкомпанії, за підсумками 2009 року очікується чистий збиток у розмірі 35 мільйонів гривень (2008 року він складав 65 мільйонів гривень). Однією з причин негативного фінансового стану є витрати на утримання застарілого простійного флоту, що 2009 року досягли 40 мільйонів гривень. У Мінтрансі та Кабміні вчора прийняли представників пікетників і пообіцяли розібратися з їхніми вимогами найближчим часом, а також розглянути можливість виділення фінансової допомоги.

Нагадаємо, УДП — єдина державна судноплавна компанія, що здійснює транспортування вантажів і перевезення пасажирів Дунаєм та Чорним морем. Компанія здійснює понад 30% транспортних перевезень Дунаєм. Її флот налічує понад 600 самохідних і несамохідних річкових та морських суден. Основу дунайських перевезень флоту УДП складає українська металургійна сировина, що поставляється для різних споживачів у придунайських країнах.

Як розповів «Дню» голова профспілкового комітету плавскладу ВАТ УДП Олег Широков, їхній комітет навіть подав позов про стягнення з Мінтрансу 40 мільйонів гривень. На що реакція в Мінтрансі, за словами Широкова, «звичайно, була негативною». Загалом, за словами Широкова, компанії необхідно для поліпшення фінансового стану близько 16—18 мільйонів доларів.

Як повідомляє президент УДП Вадим Сухоненко, подати позов змусило те, що компанії несе збитки через утримання морально та фізично застарілого флоту. За підрахунками Сухоненка, зараз на балансі компанії перебуває близько 250 таких застарілих плавзасобів. Виходить, що вони жодного прибутку компанії не приносять, а грошей від держави на підтримку їхнього технічного стану за минулий рік не виділили. Тому в УДП і просять дозволу списати три морські пароплави і дві баржі, «щоб компанія пережила цей непевний час і підготувалася до весняного сезону».

Проте УДП — державне підприємство, що не підлягає приватизації. Тому в Мінтрансі відмовляються дозволити списувати судна без отримання відповідних роз’яснень від Міністерства юстиції України. Тим часом в УДП кажуть, що списані об’єкти вже не підлягають експлуатації. За словами Сухоненка, зі списаного об’єкту вилучаються деталі, що можна використовувати для ремонту інших об’єктів, а метал продається на металобрухт.

Під кінець дня прес-служба Мінтрансу, посилаючись на заступника міністра Володимира Бадагова, повідомила, що «Українському Дунайському пароплавству» буде надано фінансову допомогу від інших підприємств галузі морського і річкового транспорту. Але тільки для виплати боргів по заробітній платі. Бадагов також повідомив, що Мінтрансзв’язку не несе відповідальності за фінансові проблеми підприємства, які були створені його попереднім керівництвом. «Саме багаторічне неефективне керівництво ВАТ «УДП» призвело до кризового фінансово-економічного стану підприємства, що має стратегічне значення для держави», — вважає заступник міністра транспорту та зв’язку України.

КОМЕНТАР

Дмитро ПІДТУРКІН, керівник експертної групи «Менеджмент Консалтинг Групп»:

— Фінансовий стан компанії важкий. А труднощі ці виникли через дуже різке зниження вантажопотоку під час кризи. Та й сам розвиток дунайських портів давно вимагає кращого. «Українське Дунайське пароплавство», як і інші державні компанії, мало певний запас фінансової міцності. Проте проблеми пароплавства оформилися ще до кризи. Зменшення ж вантажопотоку зробило практично неможливою модернізацію застарілих і зношених фондів УДП за рахунок власних коштів. Навіть на просте відновлення основних фондів грошей немає.

На мій погляд, єдиний варіант позитивного розвитку ситуації — організація державного фінансування з цільових програм для УДП. Тобто йдеться про створення програми з розвитку транзитного потенціалу України, що буде направлена на збільшення об’ємів транзитних потоків. Необхідно також працювати з інвесторами. Інакше транспорт не вдасться підняти, особливо такий складний, як річковий. Причому, на мою думку, робота з інвесторами не означає автоматичну приватизацію компанії. Продаж якоїсь частини флоту в нинішніх умовах — це просто роздавання суден на металобрухт. Держава повинна подумати про систему надання пільгового кредитування підприємству. А ще, можливо, і про випуск цінних паперів під держгарантії для поліпшення фінансового стану компанії.