Місто з дешевим житлом

Криза в легкій промисловості нерозривно пов’язана з кризою всього народного господарства України. Його причини (крім загальновідомих), такі:

— надто низький рівень підготовки менеджерів — управлінців;

— безвідповідальність керівників (їх не саджають за розорення підприємств);

— у міністерствах не володіють ситуацією на підприємствах (вони туди не їздять, їм це нецікаво);

— надмірна кількість студентів і випускників ВНЗ (перебір у 5 разів);

— відразу потрібно зазначити, що існують великі відмінності в розвитку легкої промисловості Києва і регіонів країни.

Проблем легкої промисловості Києва, з одного боку, набагато менше і головна з них — це брак кадрів. Але ця проблема складніша, тому просто набір кадрів і підвищення зарплатні — це тупиковий розвиток, оскільки різні галузі мають різну рентабельність і різні вимоги до кваліфікації працівників, що досягається у швейників, наприклад, довгими роками.

Протягом останніх (повоєнних) років ця проблема вирішувалася за рахунок притоку молодих кадрів із регіонів. На сьогодні із західних, перенаселених, областей у різних країнах на заробітках перебуває близько 5 мільйонів осіб. Багато хто з них мешкає в сільській місцевості. За європейськими нормами кількість людей зайнятих у сільському господарстві може бути до 5%, але не до 15%, як в Україні. Якщо сьогодні цих людей не прийняти у великих містах, у тому числі й в Києві, то вони поїдуть за кордон, адже це молоді, здорові, працьовиті люди, бо раніше вони мали можливість отримувати помешкання в містах, а зараз такої можливості в них практично немає. Сьогодні в Києві на постійній основі селяться лише ті люди, діяльність яких не передбачає фізичної праці, а тому в місті бракує двірників, сантехніків, робітників, швачок і подібного.

Моя пропозиція — побудувати під Києвом у вигляді експерименту місто з дешевим житлом.

Держава має взяти на себе: дороги, підведення електроенергії, газу, води, каналізації та зняти всі обмеження, забезпечити соціальною програмою розвитку — лікарнями, школами, дитсадками. Будівництво за заздалегідь узгодженими, обов’язково типовими проектами здійснюватимуть підприємства, яким потрібні робочі руки. У результаті підприємства отримають робітників, а люди — житло за доступною для них (близько 500 доларів за 1 квадратний метр) ціні.

Тепер перейдімо до регіональних підприємств. Так у Києві залишилося від радянського періоду не більше 1% легкої промисловості і це гірка правда. Кадрами регіональні підприємства забезпечені непогано, якщо є більш-менш розторопний і нормальний менеджмент, а зарплатня становить не менше 1,5 тисячі гривень.

Для досягнення нормального рівня розвитку легкої промисловості недостатньо просто зберігати старі великі підприємства, а має з’явитися безліч нових сучасних фабрик. І не в підвалах Хмельницького, Одеси та Харкова, а з нормальними корпусами та сучасним обладнанням. Для створення цих підприємств бракує лише грошей. Так, банальних інвестицій, яких нам уже не дадуть іноземці. Необхідно створити державну програму з безвідсоткового кредитування на тривалі терміни текстильних підприємств. Кошти обов’язково повинні повертатися і компенсувати банкам лише відсотки за кредит. Відповідальність за повернення повністю лягає на банки. На перший рік має бути виділено на будівництво, закупівлю обладнання, енергозбереження не менше аніж 1 млрд. доларів США лише на компенсацію відсотків банкам.

Ну, а якщо відкласти на потім розвиток і просто створювати програму з «виживання», то потрібно, на мій погляд, ось що:

— виставки легкої промисловості повинні бути 2 рази на рік у одному місці і лишень під керівництвом профільного міністерства;

— заборонити розмитнювати й торгувати імпортом легкої промисловості платникам єдиного податку;

— для порятунку великих підприємств, які працюють на внутрішній ринок, поправка-зарплатня, платежі до бюджету, кошти на відрядження мають містити в собі в тому числі ПДВ. Банкам, металургам, виробникам горілки це не потрібно, у них ПДВ і так вистачає;

— скоротити набори до ВНЗ на держбюджет не менше ніж утричі, а звільнені кошти спрямувати на розвиток ПТУ;

— скоротити кількість державних управлінців не менше ніж у 5 разів.

Комусь мої пропозиції можуть здатися спірними, проте я впевнений у їх дієвості. Саме таким чином ми зможемо вийти із тривалої кризи, яка вже набуває загрозливого характеру.